ЗМІ підводять підсумки книжкового року. Дзеркало Тижня про перемогу Жадана над Забужко

“Дзеркало тижня” підводить підсумки культурного року, серед яких окремк місце посідає книжка. Газета обмежується думкою одного критика – Ігоря Бондаря-Терещенка.

.

— ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС у році, що минає, відзначений низкою приємних несподіванок і не дуже «позитивних» явищ, які, на щастя, не формують заданих тенденцій, — упевнений літературний критик Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО. — Наприклад, пальма першості у виданні закордонних авторів перейшла зі Сходу на Захід. Львівська «Кальварія» із найбільш знакових видань нинішнього року потішила тільки перекладом «Фатальних стратегій» Жана Бодріяра (у перекладі Леоніда Кононовича). А Наталка Сняданко спромоглася видати свій переклад «Абетки» Чеслава Мілоша» не у своєму регіоні, а в новому харківському видавництві «Треант».

Харківське «Фоліо» упевнено заповнює свою ж нову серію «Карта світу» (уже вийшли твори Харукі Муракамі, Ерленда Лу, Пітера Естерхазі і навіть «Пригоди кепського дівчиська» нобелівського лауреата Маріо Варгаса Льоси). Вперше в Україні в цій же серії перекладено нові книжки російського постмодерніста Володимира Сорокіна «День опричника» і «Цукровий Кремль». З такого приводу письменник — знову-таки, «вперше» — вирушив у всеукраїнське турне.

Також виключно нові твори (а не перевидання відомих авторів) на кшталт «Ворошиловграда» Сергія Жадана, «Хвороби Лібенграфта» Олександра Ірванця і «Садівника з Очакова» Андрія Куркова з’явилися цього року на «фолійному» сході… Тоді як наші західноукраїнські видавництва більше надихали хіба що компілятивними збірниками: «Ботакє» Прохаська («Лілея-НВ»), «Затонулі в снігах» Галини Пагутяк і «Від Джойса до Чубая» Василя Габора (обидва — «Піраміда»).

Хіба що львівська «Піраміда» трохи здивувала чудовими романами — «Капелюх Сікорського» Володимира Даниленка і «Дрозофіла над томом Канта» Анатолія Дністрового. Останній, між іншим, навіть номінувався на премію «Книжка року Бі-Бі-Сі».

Втішно, що в рамках деяких премій — наприклад, вищезгаданої «Книжки року Бі-Бі-Сі» — природа читацького інтересу, так би мовити, бере своє… І у фіналі цього ж року важкезне «твориво» Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» — всупереч шанованому журі — легко відступило перед натиском «малолітражного» роману Сергія Жадана «Ворошиловград».

Жаль, звісно, що особливого ажіотажу навколо наших премій, як і раніше, не помітно! Оскільки вибір автури щорічно практично один і той самий. І до суспільного резонансу, як це сталося на недавньому «Русском Букере» (коли присудили першу премію маловідомому автору язичницького еротичного роману «Цветочный крест»), у нас не доходить.

З одного боку, це прикмета більш-менш стабільного вітчизняного літературного життя: з кількома випробуваними авторами (серед яких — «європейський» Андрухович або «ворохобний» Жадан…).

З іншого боку, погодьтеся, для розвитку вітчизняної літератури в якому-завгодно напрямі — українському чи європейському — це не найкраща новина.