Святославу Караванському – 90!

24 грудня видатному українському мовознавцеві, поету, письменнику, авторові унікальних словників, методичних посібників з редагування, філології, публіцисту і взагалі неймовірній людині Святославу Караванському виповнюється 90 років!

Вітаємо пана Святослава з цією визначною подією, зичимо йому здоров’я, натхнення, багато гарних слів, вдячних читачів та вільної незалежної України!

Зізнаємося – словники Караванського є настільними книжками у нашій редакції, та й не тільки у ній.

Пане Святославе! Ми пишаємося тим, що живемо в один час із Вами! Щасти Вам!

У понеділок на нашому сайті читайте ексклюзивне інтерв’ю зі Святославом Караванським

Святослав Караванський – український мовознавець, поет, журналіст, автор самвидаву. Багатолітній політв’язень радянських таборів. Політв’язень радянських тюрем у 1944—1966, 1968—1979 рр. З 1979 р. — в еміграції.

Народився в Одесі. Вчився в Одеському індустріальному інституті, а з 1939 ще й на заочному підвідділі інституту чужоземних мов.

У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусії. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв’язаної з ОУН. Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сіґуранца. У 1945 р. військовий трибунал Одеського військового округу засудив Караванського до 25 років позбавлення волі. Карався в багатьох таборах — будував залізницю на р. Печорі, рубав ліс коло Магадана, добував золото на Колимі, будував магістралю Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії.

Коли умови в таборах після смерти Сталіна пом’якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише — вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. 1954-го розпочинає велику роботу над Словником українських рим.

У 1960 р. після 16 років і 5 місяців ув’язнення, Караванського звільняють за амністією. Він повертається до Одеси, працює механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», виїздить на заробітки до республіки Комі та ін. Закінчує працю над Словником рим української мови (Досі в Україні нічого схожого не створювано. Словник містить біля 60 000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України), багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. У цей період Караванський закінчив розпочатий ще в таборі Словник українських рим (біля 1000 друкованих сторінок). 1961 року одружився з Ніною Строкатою. У 1962 р. вступив на заочний підвідділ філологічного факультету Одеського університету.

Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. У 1965 р. занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву і 1965 року одержав 8 років ув’язнення і 7 років таборів. Караванський 5 разів оголошував голодування протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в’язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969 р. його було заарештовано в тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.

У 1967 р. засуджують дружину Н. Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу, на 4 роки таборів.

Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства.

Книжки Караванського:

  • «Моє ремесло: Поезії». — Лондон: Укр. вид. спілка, 1984.
  • «Практичний словник синонімів української мови», Кобза (Київ), 469 ст., 1993,
  • «Секрети української мови: науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики», Кобза, 150 ст., 1994
  • «Російсько-український словник складної лексики», ВЦ Академія (Київ), 709 ст., 1998
  • «Практичний словник синонімів української мови», Друге видання доповнене й опрацьоване. «Українська Книга» — Київ, 480 ст., 2000,
  • «Пошук українського слова, або, Боротьба за національне», ВЦ Академія (Київ), 233 ст., 2001
  • «Словник рим української мови», БаК (Львів), 1027 ст., 2004
  • «До зір крізь терня або, хочу бути редактором», БаК (Львів), 120 ст, 2008