Стара гвардія не здається: Умберто Еко та Габріель Гарсіа Маркес видали нові книжки

Якщо ви володієте італійською та іспанською – вам пощастило. Адже на цьому тижні у продажі з’явилися одразу дві книжки супер-класиків світової літератури – Умберто Еко та Габріеля Гарсіа Маркеса.

В Італії надійшов у продаж новий роман Умберто Еко “Празьке кладовище”. Книга обсягом 528 сторінок видана величезним для Італії накладом 200 тисяч примірників.

Подробиці сюжету і навіть обкладинку до останнього моменту тримали в таємниці, а автор намагався якомога менше роздавати інтерв’ю про новий роман, що виходить рівно через 30 років після його блискучого літературного дебюту – “Імені троянди” (Il nome della rosa), завдяки якому професор Болонського університету, популярний хіба що в колах науковців-семіотиків, перетворився на світову зірку.

Головним героєм роману є такий собі капітан Симоніні, авантюрист і фальшивомонетник, який працює на таємні поліції половини держав Європи, а також плете змови і готує замахи. За словами видавців і самого Еко, в книзі пов’язуються між собою багато історичних подій, такі як справа Дрейфуса, Паризька комуна, Відродження, війни, революції, змови, інтриги і замахи.

Як підкреслює автор, всі герої “Празького кладовища” існували насправді, крім головного героя, який є збірним образом. “Я постарався зробити з нього найцинічнішу і найнеприємнішу фігуру у всій світовій літературі”, – сказав Еко.

Однією з головних тем роману стало зародження сучасного антисемітизму, зокрема, виготовлення “Протоколів сіонських мудреців” – підробленого збірника текстів, за допомогою якого його творці (скоріш за все, російський журналіст Матвій Головінський, що жив у Франції) розраховували “довести” існування всесвітньої жидомасонської змови.

Фігурує в назві роману кладовище – це Старе єврейське кладовище в центрі Праги, де похований, зокрема, Ієгуда Лев бен Бецалель, головний рабин Праги на межі XVI-XVII століть, творець легендарного Голема.

За словами Еко, його нова книга відсилає до романів з продовженням, які були дуже популярні з середини XIX століття (саме в такій формі виходили, зокрема, багато речей Олександра Дюма) до середини XX ст, і навіть ілюстрації виконані в тому ж стилі, “щоб порадувати читача, який ностальгує за книгами часів отроцтва”.

“Дев’ятнадцяте століття виявилося багатим на події тією чи іншою мірою жахливі і загадкові – тут так і нерозв’язана загадка смерті (італійського письменника і публіциста) Іпполіто Ньєво, і підробка” Протоколів сіонських мудреців”, що надихнули Гітлера на знищення євреїв, і справа Дрейфуса, і нескінченні інтриги, які плели таємні поліції різних країн, і масонські секти, і єзуїтські змови, і інші події, які здалися б гідними роману з продовженням, коли б вони не підтверджувалися справжніми документами”, – коментує письменник.

А у Латинській Америці вийшло нове видання письменника, автора «Ста років самотності» – Габріеля Гарсіа Маркеса. Нове видання – збірка промов під назвою «Я вийшов не для того, щоб виголосити промову». Це перша за останні шість років книга письменника.

До збірки включено 22 промови Маркеса, найперша із яких була виголошена в 1944 році, коли майбутньому письменнику було17 років, і він виступав на випускному вечорі в школі. Також у збірник включено промову Маркеса на врученні Нобелівської премії з літератури, яка була виголошена в 1982 році тощо.

За словами видавця Крістобаля Пера, Маркес брав активну участь у роботі над книгою і заявив, що всі його промови є хорошим доповненням до художніх творів, а також відображають його еволюцію як письменника. На підготовку книги до друку пішло майже 1,5 року.

Останній роман Маркеса – «Згадуючи моїх сумних повій» – вийшов у 2004 році. Зараз письменник готує ще одну книгу – збірник статей в періодичних виданнях, – а також працює над новим романом, який називається «Зустрінемося в серпні» (En agosto nos vemos).

За повідомленнями NEWSru.ua та Буквоїда