Трилер навколо рукописів Кафки триває. Банківський сейф не допоміг

Із банківського сховища у Цюриху видобуто рукописи чеського класика Франца Кафки, за який сперечаються Національна бібліотека Ізраїлю та дві дочки секретарки душеприкажчика письменника Макса Брода, які доводять своє право на володіння паперами.

Відкриття сейфів відбулося за розпорядженням ізраїльського суду, який веде справу. Він-таки розпорядився видобути папери письменника, що зберегалися у 6 банківських сейфах Ізраїлю.

Листи письменника, рукописи, що ще не виходили друком, малюнки та листівки – таким є вміст сейфів, що зберігають літературні цінності з 1956 року.

Фахівці з нетерпінням чекають на можливість вивчити невідому спадщину класика, проте коли це станеться, поки невідомо. Сестри Гоффе, які претендують на архів, заборонили оприлюднювати тексти.

Сюжет навколо паперів Кафки нагадує романи самого письменника, втім тепер до них додаються елементи трилеру та судового роману.

Франц Кафка заповів свої рукописи другові та душеприкажчику Максу Броду та своїй коханій Дорі Діамант і звелів спалити усі папери. На відміну від коханої, яка частково виконала заповіт, Макс Брод проігнорував останню волю друга і возив папери із собою – аж поки1956-го року сховав у Цюриху.Частину ж рукописів Брод тримав у своїй квартирі, і саме вона залишилася його секретарці і, можливо, коханці Естер Гоффе. Частину паперів жінка продала (зокрема, й рукопис “Процесу”), частину заховала у банку, частину зберігала у себе вдома.

Національна бібліотека Ізраїлю за допомогою суду домагається, щоб дочки Гоффе відкрили архів, оскільки вважають, що банківський сейф – не місце для цінних архівів. Бібліотека вважає також, що спадщина письменника є національною цінністю Ізраїлю, натомість сестри Гоффе відкидають цей аргумент, оскільки Кафка ніколи не був у Ізраїлі, і вважають папри родинним скарбом.

Відомий також лист Макса Брода, у якому він заповідає архів Кафки Національній бібліотеці, що ускладнює суперечку пише Ґардіан

Порушення заповітів письменників у ХХ сторіччі стає поганою модою. Так, син Набокова проігнорував волю батька і оприлюднив недописаний роман “Оригінал Лаури”