Ліна Костенко звинуватила у піратстві Держтелерадіо та видавництво “Каменяр”

«Сподіваючись на великодушність Ліни Василівни Костенко, я прошу вибачення у письменниці, за ситуацію із перевиданням на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України у Програмі випуску соціально значимих видань її твору «Берестечко», не дочекавшись підписаної угоди з боку автора, шкодую, що завдав їй гіркоти, хоч жодного наміру заробляти чи спекулювати цим високим іменем не мав», – сказав директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга на прохання ЗІКу пояснити, чим були викликані образи Ліни Костенко на видавництво «Каменяр», які вона публічно висловила 22 березня під час репрезентації перевидання «Берестечка», здійсненого видавництвом «Либідь».

За словами Ліни Костенко, їй сподобалося «Берестечко», яке вийшло у видавництві «Либідь» (оформлення художника-графіка Сергія Якутовича, диск із звуковою версією твору у виконанні Петра Бойка, статті Івана Дзюби й Володимира Панченка).

«Знаючи, що моєму народу ніби вже не потрібна поезія, ніби вже не потрібні історичні романи, я вирішила перейти на сучасну прозу. І я якраз писала прозові свої книги. Коли ж чую, отримую листа від видавництва «Либідь», що вони пропонують мені видати «Берестечко».

Я не відповіла, я не хотіла, я як обпечена з тим «Берестечком». Ви розумієте, що український письменник… стала незалежна Україна… вони до того опустилися, що вони ні техніки не знали, не мали, і так далі, вони видали чорт його знає як. Соромно… в нашій державі так не повинні виходити, як вони мені видали «Берестечко». При чому 10 тисяч примірників. Далі. Раптом почали ходити піратські видання. Просто піратські видання. Хтось заробляє на цьому, ніхто мене не питає. Ідуть з поганого видання ще оці піратські жахливі… де ви взялись, звідки їх приносять? Зловити неможливо… пірати такі, хитрі у цьому.

Більш того, що вже зовсім важко витримати. Я нещодавно дізналася, я цього не знала, що навіть солідне видавництво, здається, навіть державне, львівське, «Каменяр», видає «Берестечко» без мого відома, без договору, і я так і нічого не знаю. Я дізнаюсь від інших людей, що вони це видали.

При чому, там є якась така комісія, чи комітет, для особливо важливих видань… а куди ж воно дивилося? Яке вони мали право давати гроші цьому халтурнику, який чомусь без мого відома видає Берестечко? Там ще й договору не було!

Але мені було досить цього видання, щоб я більше не хотіла «Берестечка» перевидавати. Хоча я вам скажу, що «Берестечко» мені дуже і дуже дорога річ. Вона писалася довго, часом дописувалась. Казали, що це про поразку, а я вам скажу, «Берестечко» ж то не про поразку, воно про перемогу над поразкою», – так сказала Ліна Костенко.

ЗІКу вдалося з’ясувати усі подробиці видання «Берестечка» у видавництві «Каменяр». Той факт, що видання здійснене за угодою із Держтелерадіокомітетом не дає жодних підстав вважати його піратським, тим паче у комерційному плані. Однак директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга щиро просить вибачення у письменниці, так засмутила ця книжка і сподівається на порозуміння та той рівень довіри, якими були позначені попередні стосунки авторки та видавництва.

Отож, 16 грудня 2003 року видавництво «Каменяр» уклало договір із Державним комітетом телебачення і радіомовлення України про те, що у Програмі випуску соціально значимих видань підготує до друку «Берестечко» Ліни Костенко. Робота видавництва із авторкою провадилася далеко заздалегідь перед укладанням згаданої угоди між «Каменярем» та Держкомтелерадіо.

«Усі роки, що ми готували цю книжку, була усна згода автора на видання. Я не раз бував у домі Ліни Василівни, ми погодилися взяти за основу канонічний текст «Берестечка», виданий 1999 року. Довга і тісна співпраця із Ліною Василівною Костенко стосувалася її бачення художнього оформлення. Із попереднім художником ми запропонували аж три варіанти ілюстрування. Дещо обговорювали і під час присутності її доньки Оксани Пахльовської. Завжди Ліна Василівна гостинно мене приймала, була радою, бесіди із нею були надзвичайно цікавими. Але час спливав, мене підтискали терміни освоєння бюджетних коштів, а того варіанту, який би задовольняв Ліну Василівну, художник не зміг створити, тому я зрозумів, що треба шукати іншого ілюстратора. Ним став житомирський художник Сергій Носок, який спроектував книжку із чорно-білими ілюстраціями та обкладинкою, де тема розбитого дзеркала розвивалася далі в посторінкові малюнки. Угоду із автором тексту я особисто надавав Ліні Василівні, а згодом іще кілька разів надсилав її поштою, однак підписаною угода до видавництва не повернулася», – каже Дмитро Сапіга.

За угодою загальна сума бюджетного фінансування видання «Берестечка» становила 43 тис. 400 грн. Наклад у 2000 примірників передбачав собівартість книжки у графічному оформленні та твердій оправі 21 грн 70 коп. Проект передбачав виплату гонорарів автору тексту та ілюстрацій (ці кошти були одразу депонованими і видавництво зобов’язувалося їх виплатити по підписанні договорів із автором та ілюстратором).

Жоден примірних згаданої книжки не мав потрапити у продаж, а передбачався для обласних бібліотек, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства культури (33) та Міністерства освіти (26)!

Рознарядки для обласних бібліотек складав Держкомтелерадіо, а видавництво зобов’язувалося здійснити достачання. Згідно із обліковими документами, «Каменяр» достачив в 25 обласних центрів України увесь наклад. У середньому кожна область отримала 80 примірників «Берестечка».

«З огляду на те, що бюджетні кошти повинні бути освоєні вчасно, інакше за результатами перевіки КРУ настають штрафні санкції, «Каменяр» повинен був видати книжку 2003 року. Ми й так довго відтягували, тому більше чекати не могли. Книжка вийшла у світ 2007 року. Надрукували її у Кам’янець-подільській друкарні «Медобори-2000» із жорстким попередженням: жодного додаткового примірника! Нічого на продаж, – усе для бібліотек! Авторські примірники «Берестечка» я надіслав Ліні Василівні одразу по випуску книжки», – стверджує Дмитро Сапіга.

Минуло три роки. До ювілею Ліни Костенко Дмитро Сапіга надіслав їй нові видання «Каменяра» та поздоровлення із уродинами. А після виступу письменниці на репрезентації «Берестечка», що перевидало видавництво «Либідь», писав емоційного листа із запевненнями у щонайліпших намірах. «Я усвідомлюю, що не отримавши підписаного автором примірника договору, не повинен був підписувати книжку до друку, але фінансова дисципліна використання бюджетних коштів змусила мене до цього кроку», – пояснив Дмитро Сапіга

Як видавець, котрий тісно контактує не тільки із книготорговцями, а й із читацькою аудиторією Дмитро Сапіга має свою думку щодо розміру накладу, що його Держкомтелерадіо визначив для «Берестечка». «Запит читачів на твори Ліни Костенко такими тиражами не задовольнити. Вона потрібна сучасникам як людина, яка мислить і оправляє думку в поетичну форму. Під час численних зустрічей із читачами відчуваю, що вони прагнуть слова Ліни Костенко», – переконує Дмитро Сапіга, не втрачаючи сподівань переконати письменницю у тому, що її твори мають бути доступні широкій аудиторії не тільки в ошатних виданнях, а й у таких соціальних проектах, до якого був долучений «Каменяр».