Згвалтування та азійські жінки – улюблені теми претенденток на премію Оранж

Голова журі англійської премії для жінок-письменниць Оранж поскаржився пресі на те, що твори претенденток є занадто похмурими, в них бракує радості та оптимізму. Прочитавши більш як 100 романів , які увійшли до довгого списку Дейзі Гудвін сказав: “Багато книжок про азійських жінок, багато текстів починається зі згвалтування. Задоволенням, як елементом видавничого маркетингу, стали нехтувати”.

Затяті захисники толерантності одразу звинуватили Гудвіна у нападі на етнічні меншини, феміністки – у нападі на жіночу літературу, у применшенні здібностей жінок-письменниць порівняно з чоловіками та інших смертних гріхах.

Ґардіан використовує це як привід для міркувань про співвідношення оптимізму, трагізму та реалізму у сучасних творах. Але українському читачеві це може здатися занадто абстрактним. Українська ж бо література – продукт індивідувального виготовлення, коли автор керується своїми внутрішніми відчуттями, а не потребами ринку. Та й ринок наш захоплений іноземною літературою “промилового” зразка, яку привозять з півночі. Так що нам залишається тільки спостерігати за бурями у закордонних літературних процесах та плекати надію на те, що наш літературний процес колись доросте до якихось проблем – бо сьогодні маємо лише одну, проблему наявності цього самого процесу.

Довідка ДЧ:

премія Оранж – одна з найпрестижніших відзнак за книжку, написану автором-жінкою англійською мовою та надруковану у Великій Британії. Премія веде свою історію з 1996 року. Спонсор премії відмовляється назвати своє ім’я. Переможниця отримує 30 000 фунтів стерлінгів та бронзову статуетку. 2006 року на премію Оранж претендувала англійка українського походження Марина Левицька з романом “Коротка історія тракторів українською”