У Львові обговорили, як не треба писати про Львів

1 березня у Львові пройшов круглий стіл «Як сьогодні писати про Львів: путівники, підручники, історія?». Серед різних питань обговорювали міф мультикультурності Львова, міркували про те, як потрібно і не потрібно писати путівники, а також як зображають Львів сьогодні.

Участь в дискусії взяли: літературознавець, перекладач, культуролог, популяризатор української у Польщі Ольга Гнатюк, журналіст, історик, видавець путівника по Львову Ігор Лильо, науковець-історик, керівник проекту “Енциклопедія Львова” Андрій Козицький, історик, дослідник історії Галичини Василь Расевич, власник та модератор сайту і блогу “Манкурти” Олександр Хохулін, польський літературознавець з Познанського університету Богуслав Бакула.

“Нам важко писати про минуле століття, не можемо писати про минуле ХХ ст. Львова, тому що воно має 50 років радянської історії. І зараз ми увесь час вилузуємо, наче зерна з насіння, з історії минуле. А про минуле треба писати об’єктивно”, – зазначив Олександр Хохулін.

Василь Расевич, підтримавши думку Богуслава Бакули про те, що Львів увесь час наголошує на мультикультурності, але її насправді не було: “Народи жили поруч, але не перебирали культури один одного”. За словами В.Расевича, авторам, які беруться за дражливі історичні теми, треба бути дуже уважними, і дуже відповідальними, щоб на світ не з’являлися тексти, з неправдивою інформацію, яка може створювати стереотип щодо певного народу.

“Для мене це буде сумний час, коли про Львів будуть писати за певним каноном. За кордоном є певні стандарти, які застосовують до путівників – це кількість сторінок, формат видання: все для зручності туриста, щоб йому було легко і зручно його носити. Але ніхто не скаже автору, яку політкоректність вести. У Львові останнім часом видають чимало літератури про це місто. Схоже відбувається у Києві, також почали видавити книги про Одесу та Чернівці. Решта міст України не мають цього, не мають своїх путівників. Путівник потрібно писати зрозумілою мовою”, – запевнив Ігор Лильо.