“Це війна не за Донбас, а за реальне існування України” – Курков видав книгу про Майдан

*

– Не бачили мою тростину? Невже я її загубив – вона навіть у книжці Куркова згадується, – історик і журналіст Данило Яневський показує палицю із наконечником у вигляді черепа. Прийшов з нею на презентацію видання “Дневник Майдана” Андрія Куркова. Письменник занотовував події і власні враження під час революції Гідності.

 

– Мужчина должен ходить в шляпе, в чистом белье и с тростью. Даже на Майдан. Курков написав чудову книжку – прочитав її за вечір, весь час пригадував, що сам робив того дня.

*

– Спочатку мав написати книжку есеїв про різницю між Україною і Росією для європейського читача, – розповідає Андрій Курков. – Але 21 листопада зрозумів, що не можу писати її, бо не розумію, що буде із моєю країною. Тож почав вести щоденник революції. Ним зацікавилися мої європейські видавці. Французьке і німецьке видання книжки вийшло ще весною і влітку 2014 року. Зараз виходить шосте видання англійською мовою, скоро буде японською. Це книжка про життя людей під час майдану. У ній розповідаю європейцям, що з мого балкону видно Софійську дзвіницю, було чути вибухи гранат. Під моїм будинком спалювали авто, і врешті лишилася тільки моя машина на стоянці. Мої сусіди водили своїх дітей у школу за 100 метрів від барикад, а торговий центр під майданом працював майже весь час, окрім кількох днів у лютому. Щоденник закінчується 24 квітня 2014 року. Закордонні видання доповнив суб’єктивним словником, де пояснюю, хто такий Бандера, тітушки, Ющенко і Тимошенко.

 

В українське видання додав свої статті про Україну і власні фото з Майдану. Коли іноземні журналісти пишуть про Україну, їм редактор дає на цю тему 300 слів. У такий обсяг не поміститься навіть маленька деталь з Майдану. Тому вони спрощують, тому тільки через книгу іноземні читачі можуть зрозуміти, що тут відбувалося. Євромайдан не тільки змінив кордони нашої держави, але змінив ментальність людей. Він консолідував націю, змістив умовний кордон між східною і західною Україною, про який любили говорити радянські політики. За радянською ментальність лишилася тільки Донбас і Крим, Дніпропетровськ став патріотичним містом, так само Одеса.

 

Чи варто дати Донбасу піти геть і залишитися меншими, але щасливішими – це риторичне питання. Донбас не потрібен Росії. Головний редактор російського сайту “Обозреватель” кілька місяців тому записав звернення до українців. Сказав: Москве Донбасс не нужен, Москве нужен Киев. Це війна не за Донбас, а за реальне існування України і її європейське майбутнє.

Gazeta.ua