Видання про останню любов Шевченка оголошено книжкою місяця


 28 квітня у прес-центрі „Главред-медіа” відбувся „Книжковий квітень” – чергова зустріч у рамках книжкових сезонів. „Книжкою квітня” стало видання „Сердечний рай, або Оксана”, яке побачило світ у видавництві „Грані-т”. У цій книзі Олександра Денисенка вперше опубліковані записки Ликери Полусмакової до Тараса Шевченка

 

„У житті Тараса Григоровича Шевченка дві речі є маловивченими: це любов Шевченка і його смерть”, – йдеться у авторській передмові до книги. Автор визначає жанр цієї п’єси як „детективна хроніка” – через художнє узагальнення Олександр Денисенко розповідає про останні роки Шевченка, його трагічну любов і смерть. Однак основна ідея цієї книжки – поєднання п’єси з багатим візуальним рядом: малюнками, ескізами, офортами, літографіями та унікальними архівними документами, як-от уперше опубліковані записки Ликери Полусмакової до Тараса Шевченка, серед яких є досить неоднозначні послання: “Послуша Тарас твоимі записками издесь неихто не нужаеца у насъ у суртири бумажакъ много”. Отже, у книзі використано текст  п’єси «Оксана», а також опубліковані невідомі документи з життя Тараса Шевченка та наукові коментарі істориків, мистецтвознавців та діячів культури у поєднанні з художньою реконструкцією творів самого Тараса Шевченка.


Про книгу:


Олександр Денисенко, автор:

«…Відразу хочу зазначити для знавців життя Т. Шевченка, що представлений нижче текст не є науковою роботою і не претендує на історичну достовірність. Хоча, без сумніву, певні історичні тенденції, паралелі, а, можливо, й інтриги, читач і глядач зможуть побачити у цьому творі…»


Діана Клочко, шеф-редактор видавництва „Грані-Т”:

«…Ми свідомо вибрали принцип викадровування, увиразнення деталі, будь то портрет, пейзаж, натюрморт, жанрова композиція, підготовчий малюнок, начерк на полях рукопису… прийшов час не лише вивчати, а й інтерпретувати художню спадщину, вдивляючись у найменші подробиці життєвих колізій і творів Шевченка, щоб нарешті поставити питання про естетичні категорії тараса Шевченка, котрі виходять за межі конкретно-взятого «знавства»… ».


Богдан Ступка:

«…Час породжує титанів, володарів думок. Але той же час подекуди примушує по-новому вгледітися у знайомі постаті, глибше збагнути, зрозуміти як їхнє життя, так і спадщину, що вони залишили по собі. І не чиясь примха, це діалектика поступу, без якого життя, його вдосконалення, Гармонія приречені. Тим більше, коли йдеться про Творця, Пророка, таку особистість, якою був Шевченко. А чи «був»? він є і буде…»