Марина Гримич: “Намагаюся писати інтелігентну відверту еротику з гумором”

*Директор видавництва “Дуліби” Марина Гримич каже, що запорука популярності твору – проста мова та іронія. Часи “бароковості” в літературі минули, – каже письменниця.

 

– Як серед потоку нових творів вирізняєте ті, що варті друку?

Писати зараз стало легше, тому що є комп’ютер. Хоча і раніше була купа графоманів. Все ж зараз текстів, які імітують літературу, море. Більшість їз них не тягнуть на те, щоб вкладати у них великі кошти.

 

– В які твори ви готові вкладати кошти?

Після радянської літератури пост-модернізм був явищем. Він приївся. Зараз з’явилося багато якісної сюжетної літератури з елементами белетристики. Але серед таких творів надто багато одноманітних. Таке враження, що я це десь колись читала, просто були інші імена. Авторів шукаю навмання. Коли я була в журі конкурсу “Коронація слова”, вихопила звідти твір Лілії Мусіхіної “Звичайник”. Інших він не зацікавив – здався старомодним. Стилістика така як у Григора Тютюнника. Але для мене він – ретро-твір. Зайняв 4 місце. Хочу його видати. Хоч він. Як то кажуть. Зараз не в тренді?

 

– Які теми в тренді?

Про голодомор, інші історичні події. Про голодомор сказано так багато, що не знаю, який це має бути твір. Щоб він мене зачепив. Писати на такі теми художні твори не так цінно, як науково-популярні. Науково-популярна література потребує достовірних фактів, вона дає читачу конкретну інформацію.
Інший текст, який я взяла до друку – книга “Записки киевлянки” Юлії Орлової. Вона антрополог, колишня моя студентка. Була практично щодня на Майдані. І щодня писала пост у фейсбуці по мірі подій. Враження емоційні, але гарячі. Зараз з’явилася хвиля псевдо-спогадів з Майдану – чим пізніших. Тим з більшою кількістю фантазування. Я в неї вихопила нередаговане сире, сказала – хочу саме таке, написане хорошою мовою. Мені подобається, коли пишуть без понтів.

 

– Лаконічно?

Зараз на часі мінімалізм. Менше барокої накрученості. Люди поспішають. Не мають часу на ці завитушки. Вони хочуть знати про факти.
Спостерігаю за тим, що друкують на Заході. Там книгу читають, якщо у ній є нова інформація. Автор не має перенасичувати текст всіма своїм знаннями. Бо часто помічаю: людина випендроюється. Або бачиш, які речення написані на хвилі натхнення, а які висмоктані з пальця.

 

– А як пишете Ви?

Намагаюся, крім цікавого сюжету, виписати нову цікаву для читача інформацію. Яку я знаю, а читач ні.

 

– Попит на еротичні теми не спадає?

Не спадає. Хоча коли пишеш еротику – як по лезу бритви ходиш. Перегнеш в один бік – вийде вульгарно, перегнеш в інший – банально. Якщо ти вмієш тримати цю рівновагу, ти успішний письменник. Намагаюся писати інтелігентну відверту еротику з гумором. Найкраще продаються речі, в яких найкраще виписаний гумор.

Gazeta.ua