Брати Капранови: “У липні видавці візьмуться за руки – підемо до Мінкульту ставити питання руба”

*21 млн грн виділили з ­дер­ж­­­­­бюджету на програму “Ук­раїнська книга-2014”. На ці гроші на­друкують 162 видання. Всього у програмі 69 видавництв. Найбільше замовлень і коштів отримає приватне харківське “Фоліо”.

 

— У конкурсі мають право брати участь усі, — каже письменник і видавець Дмитро Капранов, 46 років. — У фінансуванні Мінкультом приватних підприємців немає нічого протизаконного. “Українська книга” — це програма підтримки “соціально значущих видань”. Комісія від Держтелерадіо обирає, яка книжка є такою. Наприклад, 2010-го видали “Харцизьк” — розкішний альбом, були величезні скандали. Книгу Володимира Литвина теж видавали державним коштом. Тобто, на ділі — це корупція і розтягування грошей.

 

Альбом регіонала Анатолія Толстоухова “Харцызск: время, события, люди” накладом 1 тис. примірників обійшовся державі у 350 тис. грн. Книжку екс-спікера Володимира Литвина “Свод памятников истории и культуры Украины” видали 2-тисячним тиражем за 400 тис. грн.

 

— Комар носа не підточить — так комісія визначає значущість, — продовжує керівник київського видавництва “Зелений Пес”. — Торік ми подавали на програму дитячу книжку про Тараса Шевченка. Виявилося, вона під це визначення не підходить. Цьогоріч нас знову немає у списках. І не тому, що видаємо погані книжки. До 200-річчя Шевченка у нас була єдина дитяча книжка про Кобзаря. Це “Шевченко і я” Вікторії Левицької. Книжка чітко дає зрозуміти, що Шевченко — не лише бовван брон­зовий. Наклад — три тисячі. Це стандарт для України. Собівартість кожної — приблизно 10 гривень, вартість у книгарнях — до 30. Зараз ціни полізли вгору.

 

Брати Капранови вважають, що цьогоріч грошей на книгодрукування від держави не отримає жодне видавництво.

 

— Якщо Шевченківську премію зажали, то ніхто й не нявкне за бюджетні кошти. Маємо взяти Мінкульт за горло і сказати: закінчуйте ці корупційні діла. Навіщо такі складні танці — фінансування проектів? У кожного видавця вже є готові книги, які можна за нормальною ринковою ціною придбати для бібліотек. Це буде дешевше. Бо коли я власним коштом видаю, до всього підходжу з калькулятором. А коли гроші дає держава — де гарантія, що половину я не покладу в кишеню? Ну, або не поділюся з чиновником, який допоміг виграти конкурс? І список потрібних книжок мають складати бібліотекарі.

 

В Англії немає законів видавати Шекспіра. У них нема поняття “соціально значущі” книжки. В Україні досі не видано повного зібрання Івана Франка. Нема власної національної енциклопедії. Держава може виступити її замовником. На книжках в Україні багато не заробиш, вигідніше торгувати унітазами. Але через подібні програми в цей бізнес приходять жевжики, які вміють лише домовлятися з бюрократами за хабар. Думаю, десь у липні всі видавці візьмуться за руки — підемо до Мінкульту ставити питання руба. Сьогоднішня корупційна система не вигідна нікому, крім чиновників.

 

34 із 162 видань програми “Українська книга” будуть про Тараса Шевченка. 2,5 тис. примірників книжки “Мистецька спадщина. Живопис і графіка. 1847–1850” з роботами Кобзаря від видавництва “Наукова думка” НАН України” обійдуться державі у 482 тис. грн. Це — найдорожче із запланованого.

Gazeta.ua