Сканадал навколо поетичної збірки “Небесна Сотня”: сторони конфлікту шукають вихід

*

Художниця Марися Рудська у Facebook звернулась до упорядниці поетичної збірки “Небесна Сотня: антологія майданівських віршів” видавництва “Букрек” Лесі Воронюк.

“Янукович крав у всіх, а ви крадете в деяких. Ви вкрали мій малюнок, без дозволу, без підпису”, – написала художниця.

Ілюстрація козака Гаврилюка зі списом на змієві Рудської та роботи інших митців потрапили до книги без відома авторів і без підпису. Так само вірші деяких поетів скоротили чи перекрутили.

Gazeta.ua поспілкувалася з кількома авторами та дізналась, як сторони конфлікту вирішили вийти із ситуації.

Сергій Мартинюк, лідер гурту “Фіолет”

“Упорядниця написала, спитала дозволу чемно, я не менш чемно погодився. Чи є якісь зміни в тексті не знаю, бо саму книгу в руках не тримав. Думаю, що ідея зі збіркою сама по собі хороша, але той факт, що деякі твори (вірші і ілюстрації, якщо вірити дописам в мережі) бралися туди без погодження авторів, лишає неприємний осад. Мені видається, що робити так як мінімум неетично, зважаючи, що об’єктом збірки є Небесна Сотня, яка вже по замовчуванні вимагає від нас бути кращими. Кращими українцями;) У всьому.”

Олег Коцарев, поет

“Таке трапляється. Я до цього по-філософському ставлюся тим більше, й самому доводилося впорядковувати видання, тому розумію, що все може трапитися. Не знаю, з ким як, а зі мною все було узгоджено. Спитали, чи можу я дати тексти “революційного” звучання, я й дав. Про гонорар не йшлося ні з мого, ні з їхнього боку. Тобто в мене немає ніяких питань, але розумію, що коли в когось узяли тексти чи малюнки без узгодження, то це проблема. Хоча я б не ображався й на це. На місці тих художників я би так міркував: “Я це робив у той момент зовсім не для реноме чи грошей, а з інших причин, тому шкода, але хай уже”.

Артем Полежака, поет

“Мене спитали, чи не проти, щоб ці тексти увійшли до збірки. Був не проти. Звичайно, й не проти того, щоб “запікати” обсценну лексику. Але укладачі збірки зрозуміли це якось аж занадто по-своєму. Перекрутили речення, повписували свої слова – де треба і де не треба, а також скоротили текст. Наприклад, викинули рядки, де про Мустафу Найєма йшлося)) Я думаю, це щось особисте)) Є такі люди – ентузіасти-аматори. Вони нереально активні і підірвані, роблять багато, але неякісно. Упорядниця ж ще другий том збирається видавати! Не думаю, що хтось на тому заробить. Але на майбутнє я для себе висновки зробив”.

У поетів переважно питали дозволу на публікацію, натомість ілюстраторів не повідомили про збірку та не зазначили авторства. Художниця Марися Рудська про збірку дізналася випадково.

“Була в Івано-Франківську на відкритті своєї виставки у книгарні “Є”. Там і побачила збірку, взяла погортати і побачила свій малюнок. Могла й не дізнатися про це, – розповідає Рудська. – Багато-хто захищає видавців, бо ж головне сама ідея книжки. Але вона ж продавалася з метою отримання прибутку. Ідея хороша, але книжку потрібно робити інакше. Якщо її зробити з урахуванням авторського права всіх авторів, то міг би вийти чудовий альманах. Але намагалися зробити все дуже швидко. З частиною поетів видавництво узгодило. Люди давали свої вірші, але не знали для чого саме, чи буде вона комерційна. А деякі лише випадково дізналися, що потрапили до антології. Одна авторка розповіла, що у Вконтакте запитали, чи це її вірш, бо вже включили його до книжки”.

За словами художниці кілька авторів організувалися та проконсультувалися в адвоката.

“Ми були налаштовані подавати в суд, якщо ситуація ніяк не вирішиться, – пояснює Марися Рудська. – Потім спілкувалися з упорядницею Лесею, яка вибачилась. А директорка видавництва Дарина Туз-Максимець запропонувала варіант, на який ми погодилися. З авторами та художниками підпишуть угоди. Заморозять продаж книжки, внесуть всі правки, підписи під ілюстраціями та віршами, а згодом випустять у кількості 400 примірників. Після цього книжка більше не виходитиме. Гроші, що заробили на продажі, вони вчора передали в благодійний фонд, що збирає кошти родинам загиблих на Майдані”.

Дівчина розповіла, що вже мала подібні ситуації з порушенням своїх авторських прав.

“У вересні одне видавництво використало мою ілюстрацію в підручнику з української мови з підписом, але без узгодження. Є закон, що дозволяє використовувати повністю або частини творів у навчальних цілях. Але чи могла моя ілюстрація виконувати цю навчальну ціль. Малюнок називається “Весна”, на якому зображена дівчина, що випускає птахів. На обкладинці була ілюстрація Катерини Штанко, яка належить видавництву “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. А в обкладинці в принципі нема ніякої навчальної цілі. Але я не стала боротися, бо з державою судитися складно,” – додає Марися Рудська.

Gazeta.ua