Чому українські книги поступаються російським?

Скільки книжок виробляють в Україні щорічно і чому вони поступаються російській продукції в ринковій частці.

8 квітня, в Києві стартує IV Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”. Ця подія є знаковою для книговидавців – у ході п’ятиденного “марафону” вони отримують можливість не тільки представити широкій публіці свої новинки, а й звірити напрямок розвитку бізнесу з національним і світовим векторами.

В Україні є понад 5 500 книговидавництв. Але оскільки реєстрація такого підприємства цілком безплатна і в ній нікому не відмовляють, кількість – не привід бути спокійним за галузь. За даними Книжкової палати України, 2013 року книжки випускали тільки 1728 із них. А як визнають самі видавці, реальних суб’єктів цього ринку в Україні близько ста.

*
Фото Thinkstock

Бізнес книговидавництв України дуже погано вивчено й систематизовано. 2008 року група GFK проводила останнє на сьогодні комплексне дослідження ринку. З того часу ситуація істотно змінилася. Наприклад, сумарний тираж «Клубу сімейного дозвілля» зріс удесятеро, а видавництво «Ранок» почало друкувати в чотири рази менше.

 

Держава також не веде обліку фінансових результатів видавців – єдиним джерелом інформації залишається Книжкова палата України. Вона не надає даних про прибуток видавництв, зате володіє інформацією про тиражі та кількість найменувань.

 

Крім того, в Україні приватні магазини не зобов’язані звітувати. «Видавці, як правило, не розголошують інформації про продажі та доходи, усе це – непрозорі схеми», – каже літературний критик Юрій Володарський. Він припускає, що видавництва самі зацікавлені в таких схемах для оптимізації оподаткування.

 

У такій ситуації дуже гостро постає питання реального обсягу ринку. За приблизною оцінкою директора книжкового клубу «Клуб сімейного дозвілля» Олега Шпільмана, за рік українські книговидавці виробляють продукцію на 3–5 млрд гривень. Але точної цифри в Україні не знає ніхто.

 

Також величезна частина книжкової продукції реалізується в Україні нелегально. «Багато книжок із Росії потрапляє до нас «сірим» імпортом. Це неліквід, який там знімають із вітрини», – коментує ситуацію директор видання «Зелений пес» Віталій Капранов. За його словами, торговельні майданчики тіньового сектора – це ринки «Барабашово» в Харкові, «Петрівка» – у Києві та інші. На них припадає до 70% книгопродажів.

 

Запізнілі пільги

Імпорт, який домінує на книжковому ринку, завозять переважно з РФ. За оцінками засновника видавництва «Кальварія» Петра Мацкевича, російський книжковий ринок утричі більший за вітчизняний. Великі масштаби виробництва дають змогу встановлювати нижчі ціни на кінцевий продукт.

 

Частка українських видавництв на внутрішньому ринку дуже мала, 2013 року вона становила, за різними оцінками, трохи більш як 10%. Вітчизняні видавництва домінують тільки в сегменті книжок для дітей, де їхня частка сягає близько 80%.

Передумови цього склалися ще за часів Радянського Союзу. «Тоді книжка з Росії займала 55–60% українського ринку», – каже голова Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів України Олександр Афонін. Але головну причину перекосу видавці вбачають у тому, що керівництво нашої країни не приділяє галузі увагу.

Російська Федерація, наприклад, ще 1995-го ухвалила закон «Про державну підтримку засобів масової інформації та книговидання». Він звільнив видавців від податків на всі технологічні процеси – від випуску паперу до пересилання готової продукції.

Україна істотно забарилася з наданням пільг. Такі заходи підтримки національного виробника вступили в дію тільки 2004 року. За цей час країну накрила хвиля дешевої й багатотиражної російської книжки. Цьому сприяв і дефолт 1998 року в РФ, коли рубль щодо долара девальвував майже учетверо за два роки (гривня тоді знизилася в 2,2 разу). Російські видавці продовжували встановлювати експортні ціни в рублях, що робило їхню продукцію значно доступнішою. «За найгірших часів – наприкінці 1990-х – частка вітчизняної продукції на ринку становила близько 5%», – розповідає Афонін.

Фото Thinkstock

Нині українські видавці можуть на покращених умовах закуповувати матеріали для виробництва книжок. Для тих, хто випускає більш як половину своєї продукції українською мовою, діє знижка 50% на оренду приміщень. Відповідно до законопроекту, ухваленого Верховною Радою 19 вересня 2008 року, термін дії цих пільг продовжили до 2015 року. Однак пункт про їхнє скасування вже є в проекті секвестру держбюджету, запропонованого Мінфіном на початку березня.

Якщо видавці втратять і ці преференції, державі залишиться підтримувати книговидання виключно завдяки бюджетним закупівлям. Їх здійснюють у рамках програми «Українська книга» та замовлень Міністерства культури. Проте Україна і в цьому поступається більшості країн.

«В інших країнах частка держзамовлення зазвичай становить 20–25% ринку, тоді як у нас за урядовий рахунок випускають до 5% книжок», – ділиться спостереженнями директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. Він також додає, що «Українська книга» має величезні заборгованості перед видавництвами за платежами.

 

Стабільний попит, низька пропозиція

Як і вся українська економіка, нині внутрішній книжковий ринок стагнує з безлічі причин. До недостатнього захисту з боку держави Ольга Іванова – директор з маркетингу мережі книжкових магазинів «Читай-город» і «КС» – додає експансію дешевшої електронної книги та зниження інтересу людей до читання. Із цим погоджується і критик Володарський: «У нас мало хто читає. І їх дедалі меншає».

Але це не означає, що книговидавництво вичерпало свій потенціал. «Незадоволений попит є майже в будь-якій ніші», – вважає директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. На його думку, сьогодні найбільше бракує професійної літератури.

У сусідній Білорусі два роки тому надрукували по 3,6 книжки на кожного жителя. Згідно з даними Книжкової палати України, за 2013-й у нашій країні видали 69,5 млн примірників книжок, тобто приблизно по півтори книжки на кожного українця. Директор департаменту видавничої справи і преси Держкомтелерадіо Олексій Кононенко додає, що видавці могли б виробляти і продавати значно більше, якби була приватна чи державна книжкова мережа на рівні регіонів. «Продажів книжок у селах просто нема», – каже він.

 

Великі тиражі

Forbes склав рейтинг найбільших видавництв України, які вагому частину свого виторгу отримують від комерційного випуску та реалізації книжок. Його підготовлено для тих книговидавців, які подають статистику в Книжкову палату України чи надали її безпосередньо Forbes. До рейтингу не ввійшли некомерційні видавництва, а також державні, які працюють виключно з держзамовленням.

Великі українські видавці, як правило, друкують книжки державною мовою і намагаються якнайбільше працювати з дитячою літературою. Винятки з цих правил становлять тільки ті, хто або має чітку спеціалізацію, або працює з масовою літературою.

Видавництва, опитані Forbes, також підтвердили тенденцію ринку до непублічності. Переважна більшість гравців вирішила не розкривати свого виторгу, а деякі відмовилися від участі в дослідженні.

Основні показники діяльності видавництв за підсумками 2013 року:

№ з/п Видавництво Тираж (тис.) Кількість найменувань
1.
Харків: Кн. клуб «Клуб сімейного дозвілля»
14564,6 1196
2. Харків: «Ранок» 3021,8 818
3. Донецьк: «БАО» 1486 374
4. Харків: «Фоліо» 1220,2 613
5. Тернопіль: Редакція газети «Підручники і посібники» 1052,6 363
6. Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан» 919,4 367
7. Київ: «A-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» 300 69
8. Київ: «Країна мрій» 208 67
9. Київ: «Махаон-Україна» 177,7 70
10. Львів: «Піраміда» 78 27

 

Джерело: Книжкова палата України, дані видавництв

Forbes