“Не бачу великої проблеми, що взялися за мовний закон” – Євген Сверстюк

*23 лютого Верховна Рада України визнала закон “Про засади державної мовної політики” таким, що втратив чинність.У Львові та Донецьку сьогодні відбуваються флешмоби – містяни обіцяють навзаєм розмовляти російською й українською відповідно.

 

Послуговуватись один день російською закликав своїх земляків 27-річний львів’янин Володимир Беглов. Телефоном для Gazeta.ua він скзав, що цим наголошує, що в першу чергу хоче бачити вирішення нагальних завдань, а не піднімання спекулятивного питання мови: “Мені важливіше, щоб оголосили перевибори Верховної Ради, розпочали реформу МВС”.

 

На сході дехто потрактував акцію як протест проти скасування “мовного” закону. Втім, одні й інші вважають, що мовне питання вносить розкол між Заходом і Сходом України.

 

Так званий закон “Ківалова-Колесніченка” – за прізвищами регіоналів, які його ініціювали, був прийнятий 3 липня 2012 року. Щоб не допустити його ухвалення, активісти влаштували Мовний майдан, та це не допомогло – його проголосували з порушенням процедури.


 
– Цей закон був протягнутий через Верховну Раду злодійкуватим способом, – нагадуєЄвген Сверстюк, радянський політв’язень, президент Українського пен-клубу. – Він позначений іменами людей не тільки не авторитетних, але й малоосвічених. Цілком ясно, що він був фальшивий, лише підроблений під західні мовні закони. Зовнішня імітація з метою русифікації. Цілком ясно, що його треба скасувати. Має бути прийнятий нормальний мовний закон, який безперечно визнає державність української мови.

 

Навколо нього шумлять, бо їхня авантюра здавалася для них дуже цінною, а тепер вона – мильна бульбашка. Він був підлаштований під домінування російської мови, але нічого не дав для підтримки національних меншин.

 

Оскільки у нас в Україні ситуація особлива, то закон має підтримувати державну українську мову. І друге – закон має дати права національним мовам, на які ніколи не звертали в нас увагу ще від совєтського періоду: кримсько-татарській, грецькій, болгарській, вірменській.

 

Звичайно, зараз ситуація нестабільна. Можливо, займатися цим законом доцільніше було пізніше. Але я не бачу великої проблеми в тому, що за нього взялися зараз. Ці всі підкилимні закони, коли вони “розводили как котят”, із самого початку приймалися з порушенням регламенту.

 

Українізацію Сходу України треба впроваджувати поступово, з молоддю, не зі старими. Молодь може переконати спільне діло, співдіяльність у всіх сферах. Взагалі не треба робити розрізнення між молоддю східною і західною. Вона повинна робити своє діло без особливих акцентів, але справу так поставити, що українська має бути потрібна їм. Вони мають відчувати, що це їм необхідно.

 

Події останніх майданних днів підняли національний дух, і він повинен трансформуватися в національне діло. У східних регіонах є групи молоді, які треба підтримувати. Допомагати, щоб вони мали між собою зв’язок, зустрічалися і виробляли програму наполегливої культурної роботи без акцентів, які дратують.

Gazeta.ua