Арбузов з Клюєвим стали головними в країні по Тарасу Шевченку

*Гарант здійснив “рішучі” кадрові перестановки.

 

Президент України Віктор Янукович ввів в.о. першого віце-прем’єр-міністра України Сергія Арбузова і главу Адміністрації Президента України Андрія Клюєва до складу координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка. Про це йдеться в указі Президента України № 70/2014 від 11 лютого 2014 р.

 

“Ввести до складу координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка таких осіб: перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов; глава Адміністрації Президента України Андрій Клюєв, голова Київської міської державної адміністрації Володимир Макеєнко, генеральний директор Шевченківського національного заповідника (за згодою) Василь Тулін”, – йдеться в повідомленні.

 

Крім того, Янукович затвердив у складі голови координаційної ради громадської організації “Арт-фонд Ігоря Воронова” Ігоря Воронова. Разом з тим, Президент вивів зі складу координаційної ради Миколу Азарова, В’ячеслава Коломійця, Сергія Льовочкіна та Олександра Попова. Цей указ набирає чинності з дня його опублікування.

fakty.ictv.ua

  • ггг

    может по пакращенню и садизму

  • Володимир

    Вот кто работает на семью

  • Vitaly Shatohin

    Світе тихий, краю милий,
    Моя Україно,
    За що тебе сплюндровано,
    За що, мамо, гинеш?
    Чи ти рано до схід сонця
    Богу не молилась,
    Чи ти діточок непевних
    Звичаю не вчила?
    «Молилася, турбувалась,
    День і ніч не спала,
    Малих діток доглядала,
    Звичаю навчала.
    Виростали мої квіти,
    Мої добрі діти,
    Панувала і я колись
    На широкім світі,
    Панувала… Ой Богдане!
    Нерозумний сину!
    Подивись тепер на матір,
    На свою Вкраїну,
    Що, колишучи, співала
    Про свою недолю,
    Що, співаючи, ридала,
    Виглядала волю.
    Ой Богдане, Богданочку,
    Якби була знала,
    У колисці б задушила,
    Під серцем приспала.
    Степи мої запродані
    Жидові, німоті,
    Сини мої на чужині,
    На чужій роботі.
    Дніпро, брат мій, висихає,
    Мене покидає,
    І могили мої милі
    Москаль розриває…
    Нехай риє, розкопує,
    Не своє шукає,
    А тим часом перевертні
    Нехай підростають
    Та поможуть москалеві
    Господарювати,
    Та з матері полатану
    Сорочку знімати.
    Помагайте, недолюдки,
    Матір катувати».
    Начетверо розкопана,
    Розрита могила.
    Чого вони там шукали?
    Що там схоронили
    Старі батьки? Ех, якби-то,
    Якби-то найшли те,
    що там схоронили,
    Не плакали б діти, мати не журилась.