Звук “ф” — неприродний для української, запозичений

*

“Бухвет” — таку назву має забігайлівка біля Дарницького вокзалу в Києві. Це фото у соцмережах викликало численні глузування — мовляв, написано неграмотно. Але знайшлися й ті, хто це заперечив — ще років із сотню тому українською саме так і казали.

 

Мовознавець Юрій Шевельов зазначає, що звук “ф” — неприродний для української, запозичений. Його входженню в нашу мову опиралися найдовше, вживаючи замість нього хв, рідше — х або п.

 

А Борис Грінченко в передмові до свого Словаря української мови, виданого 1909 року, зауважує: “Оскільки звук ф у більшості українського народу вимовляється як хв (перед голосною, окрім у) або х (перед приголосною і у), ми, укладаючи словник на літеру ф, помістили до нього лише ті слова, для яких у наших матеріалах не знайшлося дубліката з хв або х”. Із хв Грінченко подає слова: хвабрика, хварба, хвиґура.

 

Навіть Фастів якийсь час писали “Хвастів”. Освічені кола, у яких часто-густо розмовляли російською або польською — а в них звук ф “природний”, — вважали вимову й написання через хв простацькою й уживали ф. У радянські часи це закріпилося, бо добре вписувалося в процес зближення української мови з російською. Тож виходить, що “бухвет” — це якраз “більш по-українськи”. Хоч уже граматично неправильно.

 

Газета по-українськи