Молодь Одеси бореться з українофобією в місцевих вишах

*

«Коли ти тільки вступаєш до університету, в тебе з’явля­­ється багато пита­­нь: корупційних, навчальних або спортивних. Деякі з них вирішуються одразу, деякі живуть увесь період навчання.

 

Одне питання турбує, напевно, нехай не весь студентський масив Інституту соціальних наук, але більшу його частину: чому на роботі в державному закладі, який готує майбутніх політологів, соціологів і працівників Міністерства закордонних справ, фактично майбутню еліту нашої держави, працює од­на людина, яка не те що державу, а українців як народ ледве визнає?» Запис із таким доволі риторичним, на перший погляд, запитанням залишив на стіні інтернет-спільноти Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Студентство ОНУ» Андрій Бондаренко, якому «пощастило» навчатися в одному з найпрестижніших вишів мільйонного приморського міста.

 

Плюралізм в один бік.
Тривалий час, каже студент, він виправдовував ситуацію можливістю плюралізму думок у виші. «Навіть після того, як познайомився з аспірантами цього викладача, які займаються виключно темами про нашого північного сусіда. Навіть після того, як прочитав його книжки, сповнені не те що українофобією, а ненавистю до всього українського, – підкреслює Андрій. – Я заспокоював себе: це демократія, людина має право думати так, як вона хоче, і висловлювати свої думки».

 

Студенти Одеського національного університету стверджують, що Майже кожен викладач вишу хоча б раз висловлював українофобські настрої.

Останньою краплею, після якої вирішив говорити про проблему вголос, стала участь його викладача Геннадія Гребенника, професора кафедри історії та світової політики Інституту соціальних наук ОНУ імені І. І. Мечникова, в українофобському заході ПСПУ Наталії Вітренко, що відбувався в одному з одеських готелів. Там педагог, який виховує майбутню українську інтелігенцію, засвітився разом із Алєксандром Дуґіним, Володимиром Корніловим та іншими одіозними пропагандистами «Русско­­го міра».

 

«Гребенник – етнічний росіянин, людина, яка приїхала на територію України і яка дозволяє собі висловлювати думки проти її цілісності, яка дозволяє собі паплюжити честь та гідність українського народу. Я не проти трудової міграції, особливо працівників із високою кваліфікацією, я проти людей, які, працюючи тут, намагаються зруйнувати те, що будувалося роками…» – каже одесит.
Андрій Бондаренко озвучує свою позицію, не ховаючись. Інші студенти ОНУ проблему теж відчувають і визнають. Утім, відкрито бунтувати проти українофобів у виші більшість боїться через загрозу відрахування.

 

Не є винятком і другокурсниця, яка попросила змінити її ім’я, тож назвемо її Катерина. Допис хлопця в соціальній мережі дівчина побоялася навіть лайкнути. За її словами, ті, хто навчається в ОНУ, знають: керівництво вишу моніторить мережу. Приміром, після написаного з телефона під час пари коментаря «Жоден, жоден предмет не викладається українською», що з’явився в тій-таки спільноті «Студентство ОНУ», на перерві до аудиторії відразу зайшла заступниця декана й наказала старості «вгамувати студентів».

 

Тиждень.ua