Жадан, Забужко та інші письменники написали збірку про алкоголізм

*Восени на Форумі видавців у Львові презентують збірку новел відомих українських письменників «Жити-пити». Її герої переважно серйозно ведуть розмову про алкогольну залежність. Серед авторів: Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко, Оксана Забужко, Євгенія Кононенко, Сергій Жадан, Наталка Сняданко, Міла Іванцова, Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько, Євген Положій, Наталка Шевченко.

 

Gazeta.ua розпитала в Галини Вдовиченко, чому саме вони з Ларисою Денисенко вирішили створити таку збірку.

 

– Сьогодні, це мабуть одна з найважливіших проблем, які є у нашого суспільства. Не дороги і не дурні… Алкоголізм стосується буквально кожної родини: якщо не маленької сім’ї безпосередньо, то у великій родині обов’язково є людина, яка потерпає від надмірного вживання алкоголю і від того страждають усі. І мені дуже шкода, коли так багато хороших людей втрачають себе, втрачають свої сім’ї, про дітей забувають і себе зрештою забувають.

Так сталося, що в цьому проекті брали участь люди, які знають, що це таке і близько сприймають цю проблему. Ми багатьом запропонували написати невелике оповідання або есе. І сталося так, що кожен зробив це оповідання по-своєму.

 

– Про що ваша новела?

– Назвала свою новелу «Вікно». Думаю, цією збіркою власне і намагаємося бодай «намалювати вікно»… Дати людям надію. У цій новелі немає слова алкоголь, п’є, спиртне. Усе зробила іншими словами. Це схоже на притчу. Головний герой – чоловік.

Перше, що зроблю, коли вийде збірка, візьму її та інші книги зі своєї бібліотеки і віднесу в наркологічне відділення у Львові. Вони там мають власну бібліотеку, яку назбирали лікарі. Головний лікар наркології казав мені, що люди, які туди потрапляють, бувають вперше за 10 років беруть до рук книжку.

 

– Тобто новели переважно описують позитивну, життєствердну позицію?

– Один знайомий, коли прочитав мою новелу, питає – це у нього вкінці біла гарячка? Я страшенно була здивована. Ні, це правда – відповіла другові. Те, що вкінці – це момент просвітлення. Бо саме з цього моменту для чоловіка починається перехід в інший стан. Я не можу лишити людину зовсім без надії на те, що в будь-який момент вона зможе повернути себе собі, своїм рідним та друзям.

 

– Що для героя вашої новели означає алкогольна залежність?

– Герой викидає зі свого життя найцінніші речі – свій дитячий фотоальбом, листування з дружиною, іграшкі дитини. Це своєрідна метафора-картина алкогольної залежності. Йому байдуже що з цими речами буде далі.

 

– Як підходили до теми інші письменники?

– У Кокотюхи – це доволі весела історія. У Оксани Забужко – публіцистичне есе про багатьох талановитих друзів, яких забрав «алкоголь». Героїня Євгенії Кононенко – письменниця. Пише оповідання для літературної  «антиалкогольної збірки», а сама при цьому п’є. Євген Положій написав про чоловічка, який живе на дні порожньої пляшки. У Лариси Денисенко історія про маму та доньку. Вони в черговий раз рятують свого батька від запою. Вони фактично два його янголи, а він цього не розуміє. У Ірен Роздобудько лікар-нарколог говорить дуже слушну фразу: «Якщо людина, попри всі зусилля їй допомогти, не хоче сама собі допомогти хочаб трішки, це говорить про те, що вмикається механізм самознищення. Людина стає сама собі санітаром у лісі. Сама себе знищує».

20-й ювілейний Форум видавців у Львові триватиме 10-15 вересня.
Gazeta.ua