Перша книжка із серії «Львівські вулиці і кам’яниці» спростувала історичні помилки

 

Мури, закапелки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини – усе це описав невтомний популяризатор Львова, редактор краєзнавчого часопису «Галицька брама» Ігор Мельник у книжці «Львівські вулиці і кам’яниці», яка нещодавно з’явилася друком у львівському видавництві «Центр Європи», повідомляє zik.com.ua.

Новинка має 384 сторінок, 330 ілюстрацій, а також бібліографічний і топографічний покажчики і є прологом авторської серії “Львівські вулиці і кам’яниці”. Під дебютною обкладинкою, на якій зображено фрагмент славнозвісної Чорної кам’яниці, зібрано урбаністичні есе про Львів та його мешканців, у яких Ігор Мельник захопливо переповідає історію різних періодів становлення міста, його складових частин, які утворювались протягом сторіч, а також оглядає ближчі й дальші околиці Львова.

Ігор Мельник на доповнення усього того, що тепер багато видають про Львів (енциклопедії, історії, путівники, альбоми світлин, книжки про окремі історичні періоди, об’єкти, постаті тощо), захотів створити власну візію минувшини Львова на основі численних історичних та довідкових праць, власних досліджень і мандрівок львівським бруком. Видань подібного жанру, незважаючи на велике зацікавлення темою та чисельне гроно місцевих істориків й краєзнавців, не так вже й багато. Крім того деякі періоди історії взагалі позбавлені вірогідної джерельної бази, про інші – творять різні версії, а про окремі події взагалі ніхто не хоче навіть згадувати, неначе їх ніколи й не було. Це й спонукало Ігоря Мельника латати ці діри в історії, можливо, й не без деякого суб’єктивізму в трактуванні минувшини Львова.

«Роздуми автора стосовно певних історичних подій дуже коректні і розважливі, як для інтелігентного “львівського батяра” (так він часом себе називає). Вони є близькими для людей об’єднаних спільними поглядами на розвиток міста. Подивляє велика кількість опрацьованого матеріалу, згадки про авторів, чиї книги вже стали раритетами. Таким чином їм ніби дароване друге життя. Той, хто залюблений у свій Львів навіть не зауважить, що в книзі багато ніби сухого, архітектурно-документального матеріалу, бо він перемішаний цікавинками спогадів і фактів», – такою є думка про мисткині Роксолани Загайської.

«Книга дещо незвична за своєю структурою. Її можна назвати відцентровою, бо більше уваги приділяється не центральній частині міста, яка вже достатньо описана іншими авторами, а вулицям та дільницям, що знаходяться ближче до міських околиць. Опис теж не починається від Ринку з ратушею, а з місць, де ще перед локацією ХІІІ ст. виникали осередки міського життя: Знесіння, Підзамче, Святоюрська гора. Наше місто мало б виникнути десь близько 950 року по Р. Хр. Тобто на триста років раніше, ніж про Львів згадують “руські літописи”. Тож Львів вже існував тоді, коли його разом із Перемишлем ті іншими “Червенськими городами” захопив київський князь Володимир Святославович. Цілком можливо, що вже тоді у назві поселення було посилання на левів. Шкода, що на трьохстах сторінках неможливо вмістити усі тринадцять сотень вулиць Львова, але мені вдалось не просто описово перейтися уздовж них, а й спростувати деякі поширені серед істориків хибні факти: наприклад щодо першої адреси Івана Франка у Львові на вулиці, якої тоді не ще існувало. У майбутніх книжках хотів би звернути увагу на львівські кам’яниці, подвір’я, парки, сквери, балкони, брами та інші особливості нашого міста. Бо Львів того вартий!», – вважає Ігор Мельник.