Директора видавництва “Факт” посадили за шахрайство на 6 років

Співвласників київського видавництва “Факт” засудили на 6 років позбавлення волі. Інокентія Вирового та Станіслава Чистякова звинувачують у шахрайстві в особливо великих розмірах. Видавці начебто видурили у своїх знайомих близько 3, 5 мільйонів гривень. Шестеро ображених написали заяву до міліції. На оголошення вироку суду в філії Печерського суду 5 червня прийшли двоє – дівчина років 20-ти Іванна Вертинська та її супутник – огрядний чоловік років під 40, який представився “пострадавшим”.

Я не буду с вами говорить, – заявив він Gazeta.ua біля зали суду. – У меня нету времени. Я слишком много потратил времени на то, чтобы этих людей найти, – киває головою в бік родини Інокентія Вирового – цивільної дружини, брата й батька, – чтобы теперь его тратить на журналистов, которых пригласили специально.

Гроші Інокентій і Стас справді позичали, – каже дружина Інокентія Вирового Оксана. – Але не для себе особисто, а на видавництво книжок. Частину – в банку, під заставу майна. А частину – у знайомих, під відсотки. Знайомим тіло кредиту віддали, а відсотки вже не мали чим, бо 2008 сталася криза.

Суддя зачитує вирок 2, 5 години. Постраждалі виходять із зали вже за годину і більше не повертаються. Вирового і Чистякова судять за 190 статтею ККУ – шахрайство, вчинене у великих розмірах. Суддя зауважує, що такі тяжкі злочини караються позбавленням волі до 12 років. Але у Вирового діти 4 і 6 років. Чистяков, хоч і розлучений, теж має дитину-підлітка. Тому обом дають по 6 років із конфіскацією майна. Правда, все їхнє майно – мобільні телефони, сім-карти, зарядні пристрої, а ще шкіряний гаманець та годинник Чистякова “Омега”. Квартир і машин видавці не мають.

Під час оголошення вироку підсудні сидять у клітці. Вировий ледве посміхається, Чистяков тримається за грати.

Строк відбуття покарання призначили з 7 листопада 2012 року. Після оголошення вироку адвокат Денис Ципін одразу каже, що подаватимуть апеляцію.

Якщо поставити на рингу мене і Кличко, звісно, переможе Кличко, – каже Ципін. – Бо він сильніший, здоровіший і боксом займається. А я – ні. Але якщо Кличку зав’язати очі, руки і ноги, то я його поб’ю, шо б він не робив. От саме так нам не дозволили допитати свідків. Ми привели їх до зали суду, а нам їх не дозволили допитати. Мотивували це тим, що це затягує судове розслідування. По-друге, нам не дали дослідити докази. По-третє, взагалі в усіх наших клопотаннях, від першого до останнього, було відмовлено. Вирок, на мою думку, мав бути виправдальний.

Суддя Печерського суду Христина Тарасюк відмовилася коментувати звинувачення адвоката.

– На даний момент судя зайнята, і всю свою позицію вона виклала в вироку, – переказала серкретарка Христини Тарасюк.

Видавництво “Факт” існувало з 1997 по 2011 рік. Видавали художню літературу, літературознавчі студії, мистецькі дослідження. 2009-го у “Факті” вийшов роман Оксани Забужко “Музей покинутих секретів”.

Якщо коротко, то “Факт” – це епоха, – каже письменник Антон Санченко. У “Факті” видали його роман-“придибашку” “Весілля з Європою”. – Без цього видавництва такого явища, як “двотисячники”, в нашій літературі не відбулось би. Ось не стало “Факту”, і наступне покоління молодих геніїв щось ніхто не поспішає видавати. Не тому, що немає талановитої молоді, а тому що зникло чи не єдине видавництво, яке ризикувало молодь видавати. Особливо поетів. Зрозуміло, що цей ризик був більшим, ніж у видавництвах, що орієнтуються тільки на відомих авторів. Можливо – невиправданим з бізнесової точки зору. Знаю, що останнім часом справи йшли не на краще. Видавнича криза 2009-2010 років дуже далася взнаки. І бачив, як Інокентій шалено намагається видавництво врятувати. Навіть здавалося, що в нього це вийде. Шокований таким розвитком подій.

Gazeta.ua