Брати Капранови у Львові моніторили зону культурного лиха України

 

Засновники видавництва «Зелений пес» та засновники багатьох культурних ініціатив українські письменники брати Капранови  модерували надзвичайні збори громадськості Львова з питань знищених книгарень Львова під гаслом «Україна – зона культурного лиха», що понад три години тривали нині у Львівському палаці мистецтв на вул. Коперніка, 17. Про це повідомив ЗІК.

Зібранням не зрезигнували депутати обласної та міської рад, щоправда не всі витримали три години критики на свою адресу й покинули актовий зал, у якому зібралися такі поважані у Львові особи як Ігор Калинець, Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Тетяна Крушельницька, Ірина Фаріон, Іван Сало, Марія Якубовська, Дмитро Сапіга, Олег Романчук, Ярослав Сватко, Ярослав Лемик, Ігор Держко, Ольга Антоник, Богдан Якимович, Григорій Чопик, Тарас Гаталяк, Василь Гутковський, Роман Яців та інші.

Тон дискусії задала промова президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна. Із зверненням від президента громадської організації Форум видавців Олександри Коваль виступила її колега Катерина Шевченко. Серед загальних питань нищення культурного простору (скорочення кількості книгарень, кінотеатрів, дитсадочків тощо) із особливими пристрастями обговорювати проблеми функціонування української мови, втрати інтересу до читання, неможливість провадити культурне життя за потребами та деякі специфічні моменти дозвільної й фіскальної політики у книговидавництві та книгорозповсюдженнні.

Присутні на зібранні довідалися про кількість книгарень, знищених владою за часів незалежності України, і запропонували до переліку, який склав альбом-реквієм львівських книгарень, долучити документальну інформацію: рішенням якого органу це було зроблено і чиї підписи стоять під цими офіційними паперами. У відповідь на це заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів, на адресу якого пролунало чи не найбільше критики, зачитав витяги із листа голови ради Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайла Ватуляка, де той дякував мерові Андрію Садовому за те, що під час його каденції не було закрито жодної книгарні. За словами Василя Косіва, це стосується також і садочків (попередні керівники міста їх закрили понад вісім десятків). Щодо інших закидів, то Василь Косів пояснив книговидавцям, що міськрада не має впливу на санепідстанцію та її політику, а також не може надавати ділянки під спорудження книгарень чи видавництв, оскільки це може відбуватися тільки з аукціону. Єдине, що в компетенції міськради – це фінансова підтримка Форуму видавців (два рази на рік), програми книговидання та програми поповнення бібліотечних фондів шкільних та публічних бібліотек для дітей та дорослих. Також книгорозповсюджувачі можуть розраховувати на те, що міськрада залюбки надаватиме приміщення під книгарні із орендою в 1%, коли це стосується площ, що належать до комунального майна міста.

«Розмова відбулася. Влада почула голос громади, і тепер мусить вирішити озвучені проблеми. Кожен із промовців говорив про своє наболіле, емоційно, не стрійно , не в унісон – саме такою є наша інтелігенція. Треба вміти чути її у всій незлагодженості. Наші збори не ухвалювали рішення, бо нема механізму контролю за їх виконанням. Але досить сказати про те, що кожного хвилює по-справжньому. Ми всі творчі люди. А не бізнесмени чи керівники, тому ми не можемо подавати конкретних пропозицій, виробити їх – справа керівників, ми ж можемо тільки відчути больовий нерв проблеми і озвучити її. Однак варто розробити механізм співпраці із владою. Скажімо, постійну громадську раду поміж тим, що зібратися раз на рік чи півроку таким великим зібранням. І через це представництво доносити до влади потреби громади, узгоджуючи при цьому погляди й позиції. Тоді можна домагатися й цільового використання приміщень для культурних функцій і багато чого іншого, насамперед удосконалення законодавчого поля. Пропонуємо громаді використовувати нас як своєрідну парасольку при відстоюванні позиції перед владою», – запропонували, резюмуючи брати Капранови.

До їхньої пропозиції Олександр Афонін додав, що львів’яни за принципом городян античного часу могли б відновити поняття «ганебна власність» і повертати нечесно набуте майно, що має належати всій громаді, накладаючи на переступника великі штрафи без строку давності. Олександр Афонін також виступив за те, щоб створити групу із 5-7 активних і авторитетних громадян, яка б сприяла владі в розбудові книговидавничої діяльності та контролювала її, оприлюднюючи в ЗМІ досягнення та пояснюючи, чому не вдається втілити заплановане. Ще одна пропозиція від Олександра Афоніна стосувалася публічного захисту програми усіх кандидатів на посаду начальників управлінь культури різних рівнів, що убезпечило б від приходу в галузь культури випадкових і безвідповідальних чиновників.