У Києві французький письменник Ерік-Емманюель Шмітт розказав про судовий процес над Дон Жуаном

У рамках «Французької весни» в Київському Молодому театрі відбулася зустріч із сучасним французьким письменником, автором низки  п’єс, які успішно ставляться по всьому світу. Столична публіка вже добра знайома із творчістю пана Шмітта, адже в Національному академічному театрі імені Івана Франка йдуть постановки його драматичних творів: «Фредерік, або Бульвар Злочинів» та «Маленькі подружні злочини» в перекладах Неди Нежданої. А в книгарнях міста допитливий читач може надибати прозу Шмітта: «Дитя Ноя», «Мрійниця з Остенде», «Оскар і рожева пані» «Пан Ібрагім та квіти Корану». Самі назви цих творів відображають зацікавленість Е.-Е. Шмітта  світовими релігіями та не тільки. За фахом письменник є філософом, виховувався в атеїстичній родині, отримав ступінь доктора філософії, написавши дисертацію про французького просвітника Дені Дідро.

 

На запитання модератора зустрічі Юрія Макарова, як професійний «любомудр» став драматургом-початківцем пан Шмітт зізнався, що свій перший роман написав у  11 років, а драматичний твір — у шістнадцять.  Після першої постановки своєї п’єси в аматорському театрі письменник  усвідомив, що йому варто йти цією стежкою далі, але подальші проби пера не вдовольняли його. Він вирішив набратися досвіду й першу книжку опублікував у тридцять років. Натомість серйозний дебют на сцені стався за сприяння однієї його знайомої актриси. Прочитавши його п’єсу “Ніч у Валоні” (в якій йдеться про судовий процес, який організували скривджені Дон Жуаном жінки), вона настільки захопилась нею, що відкрила молодому драматургу двері паризьких театрів. Драматичний твір пройшов з тріумфом, в ньому зіграли відомі актори, так його постаттю зацікавилися глядачі й почалася письменницька кар’єра.

 

Задавав модератор французу й зовсім каверзні запитання, наприклад, як не писати попсу, не строчити «примітивні» й «щасливі» романи подібно до Пауло Коельйо, але з тим бути цікавим й читаним автором. Драматург навів свою формулу «Треба любити життя таким, яким воно є, а не таким, яким би ми хотіли його бачити. Саме таку тезу я закладаю в свої книжки. В моїй книжці «Оскар і рожева пані» виведений образ хлопчика, який помирає від раку. Його вже не може врятувати ні наука, ні медицина. Але цю дитину може порятувати гуманізм і любов. Можна так сформулювати моє кредо: я не шукаю тіней, я шукаю світла в них».

 

 

У зустрічі з письменником активну участь брала молодь, задаючи різні питання стосовно творчості автора. Також були присутні й актори, які грали на українських сценах п’єси  французького метра.

 

Яр Левчук

Фото автора