П’єсу про втечу президента Грузії через валютну повію презентували в Києві

П’єсу про втечу президента Грузії написав його співвітчизник драматург 34-річний Лаша Бугадзе. У Києві її представили на фестивалі “Тиждень актуальної п’єси”.

Російські війська бомбардують Грузію, за сюжетом. Президент переховується у квартирах простих грузинів. Але і викладач університету, і валютна повія його виганяють. Проблем політику додає вагітна коханка. Тоді президент перевдягається в 19-річну дівчину і бере участь у телешоу в прямому ефірі. Певний, що тут його точно не шукатимуть.

Політичного скандалу не боїтесь?

— П’єса “Президент іде в гості” — не про Саакашвілі, — розповідає Лаша Бугадзе телефоном. — Більше про мене й усіх тбілісців, які пережили жахливі п’ять днів військового конфлікту з Росією. Місто двічі бомбили. (2008-го бомбардували авіабазу за 20 км від столиці. — “ГПУ”). Ніхто не спав, тримали паспорти, завжди напоготові тікати з дому. Цікавить, яку невротичну травму отримав мій народ після тих подій. Хоча все-таки п’єса смішна. Навіть абсурдна, коли президент у прямому ефірі каже: “Мене звати Ніно”. Попсові реаліті-шоу прагнуть відволікти нас від справжніх проблем.

Ви репетирували свою п’єсу в Лондоні. Британці розуміли, що грають?

— Деякі речі пояснював. Наприклад, що російські солдати справді крали унітази у грузинських казармах, а від голоду їли сире м’ясо. Сподобалося, що грали дуже реалістично, не як комедію. Хотів би, щоб головну роль зіграв наш президент. Це не пародія на нього. Але цікаво побачити на сцені саме його імпульсивність, стиль мови. Він вистрілює слова, як із кулемета. Що саме говорить — уже не важливо.

Англійці по всьому світу шукають нових драматургів. Одночасно з моєю там ішла вистава про Голодомор за п’єсою українки Наталії Ворожбит. Іноземці намагаються зрозуміти інші країни через літературу і театр. Бо на відміну від телебачення і газет, хороший письменник ніколи не бреше.

Постановки ваших п’єс ідуть у Грузії?

— Часто, але мені не подобається. Наші режисери не вміють ставити сучасну драму, виходить якось по-радянськи. Мої п’єси йшли в Англії, Франції, Москві. Люблю писати щось коротеньке. Живу біля цвинтаря. Товариш жартує, що я боюся спати, пишу вночі — тому найплодовитіший грузинський письменник.
Газета по-українськи