За “Найкращі часи” Галі Ткачук треба платити тільки тоді, якщо книжка сподобається

Видавництво електронних книжок “Електрокнига” видало збірку оповідань Галини Ткачук “Найкращі часи”. Кожне з оповідань – це якийсь із архетипних, міфологічних сюжетів, які давно існують у світовій культурі. Але місце їх дії – це, переважно, сутінки київських передмість.

“Якось між Новим роком та Різдвом зустрілися три дівчини на дорозі в Гатне. Одна у червоній куртці, друга – в зеленій, а третя – в кожушку до п”ят. Одна вийшла погуляти, друга – по продукти, а третя – віднести листівку з привітаннями до Різдва”.

У ній є місце і різдвяному вертепу, і сплячій красуні, і казці про рукавичку. Але розказані вони всі незвично, іноді аж занадто незвично.

“Миша Василій зайшов у рукавичку. Тут пахло незнайомим дідом, було просторо і холодно. “Нічого, це холодно поки що, – подумав Василій, – я за кілька годин надихаю.” Він прикрив ізсередини вхід, щоб вітер не залітав, заліз у палець, згорнувся клубком, не знімаючи кожуха, і заснув. Саме в цю секунду рукавичку здалеку помітив цибатий змерзлий заєць Анаколуф”.

Попри всю джазовість, у книжці дійсно є відповідь на питання, коли настануть найкращі часи. Тільки вона захована в тексті, треба читати.

“За стінкою співали містичним басом: “Я – літаюче немовля”. За немовля співав хтось інший. Він же, мабуть, і носився із немовлям по хаті у моменти співу”.

Люди, про яких пише Галя Ткачук, живуть у буденних умовах, але мають сакральні бажання та мрії. І це їх робить героями справді міфічних історій.

“Я зазирнула до своєї малої саме в той момент, коли вона закінчувала вечірню молитву. Або ж просто виголошувала свої свіжі побажання: “Ну а для мене – золотоусту дівку”. Я тихенько зачинила двері й повернулася на кухню”.

Як і всі книжки видавництва “Електрокнига”, “Найкращі часи” розповсюджуються умовно-безкоштовно. Тобто, її можна вільно скачати на сайті видавництва, але потім, якщо сподобається, то треба оплатити. Або ще можна замовити друковану версію. Адже вона є квитком до перетворення звичного світу на дивний.

“Серед гойдалок і гірок на дитячому майданчику було розташовано дивний об”єкт. Дерев”яний терем на п”ять метрів угору. В основі мав квадрат зі стороною менше метра. Зовні терем було оздоблено різьбленням, усередині ж виглядав, як порожня труба. То був Дім упертих. Висока бесідка тільки для двох”.

Малюнки до видання створила вже відома молода художниця Марися Рудська.

 

Галина Ткачук

За освітою літературознавець, випускниця “Києво-Могилянської академії”. Авторка книжок “Біле благо” (поезія, 2003), “Славка” (повісті та оповідання, 2006), “Я та інші красуні/Ja i inne piękności” (поезія, 2011), “Вікно до собаки” (повість для дітей, 2011).

Стипендіатка Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща “GAUDE POLONIA”. Володарка першої премії Всеуїраїнського конкурсу на найкращі твори для дітей “Золотий лелека” та відзнаки дитячого журналу “Ангелятко” “Золота пір’їнка”.

 

Видавництво “Електрокнига”

Засноване 2012 року для видання, перш за все, електронних книжок. “Найкращі часи” – друга книжка, випущена під брендом “Електрокниги”. Перед тим вийшли “Нариси бурси” Антона Санченка.

Друг читача