Вийшла книга про «нехристиянську Московску Церкву», що обіцяє порятунок націоналістами

У рівненському видавництві вийшла книга Нестора Кропиви «Московська Церква — нехристиянська, антируська».

Як ідеться у прес-релізі про видання, у книзі викривається псевдо духовна сутність московської «церкви» (“РПЦ-УПЦ МП”) від її передісторії з 11 ст. і до нашого часу. Автор підкреслює, що чисельних фактах доводиться думка, що цією злочинною організацією, яка руйнує Вселенське Православ’я, розбудову Національних Держав і поборює Божу правду віддавна керує не хто інший, як сам повелитель темряви. Сутність “РПЦ” – в її суперечливості й саморуйнуванні, адже зло знищує все і себе.

 

Окрім того, у книзі лунає заклик викорінювати московську псевдо “церкву” з Русі, відвідувати Богослужіння лише  УПЦ КП та УАПЦ  і створити об’єднану помісну “Руську Православну Церкву Київського Патріархату

 

«Все це наводить на думку про єдиний можливий порятунок для народів, – резюмує авотр, – необхідність спільно розбудовувати Національні Держави. Тому під час виборів у народні депутати треба голосувати за націоналістів, надаючи перевагу серед них гідним християнам та професіоналам».

 

 

Архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (УАПЦо), літературознавець і викладач Києво-Могилянської Академії Ігор Ісіченко на «круглому столі» «Національна ідентичність перед викликом глобалізації» (у Харкові) у довопіді «Спокуса антиклерикалізму» виступив з критикою книги Нестора Кропиви «Московська Церква — нехристиянська, антируська»: “Позірно декларуючи ідеї «християнського націоналізму», автор відмовляє Московському патріархатові у праві зватися Церквою, визнає її не просто неканонічною, а сатанинською — «церквою апокаліптичної червоної звірини» (с. 72). Хвацько написано, правда? А тепер замислімося, де, в якій релігійній організації приймали архієрейські свячення владики Іоан (Боднарчук) і Філарет (Денисенко), за чийого посередництва УАПЦ й УПЦ КП продовжують апостольське спадкоємство? І виходить, що осуд РПЦ стосується й українських Церков та їхнього кліру — на жаль, залежного від московської традиції. Антиклерикальний запал обертається жорстокими ляпасами по всій Церкві, фактичним запереченням канонічности не лише Московської, а й наших Церков. До речі, Католицька Церква там також зображується у вкрай непривабливому світлі”.

Уривки із зазначеної книги  вже друкують окремі патріотичні суспільно-церковні газети.

 

До редакції “Друга читача” надійшов критичний відгук на слова архієпископа Ігоря (Ісіченка) від Михайла Андрусяка: “…Високе завдання книги Нестора Кропиви видно і вона впливатиме на розбудову, насамперед, Національної Русі та Руської Церкви. А яка мета статті І. Ісіченка? – Облити брудом, погреміти пустим відром… Наслідки від статті – малороські сумніви, відчуття безвиході, зневіра у всьому, порожнеча й змарнований час. Архиєпископа Ігоря Ісіченко зважено і виявлено дуже легким… Дякувати Богу, що книга Нестора Кропиви щиро і переконливо навчає бути християнами-націоналістами, а ще виявляє: хто ким є насправді…” Цей відгук повністю розміщений його автором у коментарях під цим матеріалом.

 

 Друг Читача