Італійський славіст вважає, що Україні варто замінити Януковича і Табачника

За роки незалежності Україна досягла великого прогресу у багатьох сферах, та нині спостерігається небезпечний регрес. Таку думку висловила в інтерв’ю Радіо Свобода знаний західний славіст Джованна Броджі, голова Італійської асоціації українських студій. Авторитетний професор слов’янської філології майже щороку відвідує Україну, читає лекції у провідних вишах та організовує конференції стосовно української проблематики. Пані Броджі вважає, що тепер ситуація залежить від самих українців, як вони зможуть контролювати наступні вибори, чи зможуть дійти згоди і не сваритися постійно.
 

– Геополітична позиція України дуже делікатна. – говорить Броджі. Небезпека надходить і ззовні також. Європа зробила дуже мало. Росія дуже агресивна. Навіть США в останні роки зробили замало. Та, на моє переконання, бракує передусім волі самих українців ухвалювати часом жорсткі рішення, але обирати чітку політичну лінію. Не можна бути три місяці союзником одних, а наступні три місяці – союзником інших, або хотіти бути з усіма одночасно. Слід вести переговори, мати по можливості гарні відносини з усіма сусідами. Щоб українців визнавали серйозними співрозмовниками, треба бути об’єднаними. Не можна постійно займатися міжусобними чварами, бо за таких обставин ніхто не віритиме українцям.

 

– Нині Україна живе ейфорією футбольного чемпіонату Євро-2012. Чи вдало країна використовує надану можливість для своєї популяризації у світі?

– Чемпіонат триває кілька тижнів і завершується. Можливо, це важливіше для українців, ніж для інших. Україна відома в Італії передусім завдяки своїм заробітчанам, на роботу яких не скаржаться. Єврочемпіонат за кордоном не сприяв великому розголосу про Україну як таку. Думаю, були марно витрачені великі гроші, вкрадені гроші наші, європейців. Ця ідея була б виграшною кілька років тому. Протягом підготовки до чемпіонату сталися політичні події, які нині представляють Україну дуже негативно, бо йдеться про права людини, про абсолютно неприйнятну поведінку політиків.
– Які перепони ще існують на сьогодні у дослідженні україністики за кордоном?

Насамперед немає навчальних структур на зразок освітньої програми Еразмус, які б дозволяли вільний обмін студентами, викладачами. Прийняти кількох українських студентів в італійському університеті – це надзвичайно складна справа, бо вища школа в Італії у кризовому стані. На гуманітарні науки не виділяють фондів. Дещо в цьому плані робиться завдяки активності Греко-католицької церкви. Католицький університет у Львові та Києво-Могилянська академія також виконують велику роль у навчанні нового покоління науковців. Однак ці заклади, відомо, мають проблеми із владою. Ось це є бідою сучасної України, бо вона ризикує втратити досягнуте упродовж 20 років незалежності. Вихід був би, якби вдалося змінити уряд, починаючи від Януковича і Табачника. Поза тим, слід згадати про бездіяльність посольства, відсутність центрів української культури.

– Пані Броджі, Ви захоплюєтеся українською поезією і особливо творами Великого Кобзаря, про якого пишете книжку. Розкажіть, будь-ласка, докладніше про свою працю.

– Я почала книжку із розповіді про життя поета. І хочу представити аналіз кількох відомих його поезій і поем, щоб ознайомити італійців із цим поетом. Бо тут усі знають що є Тарас Шевченко (прізвище відоме і завдяки футболісту Андрію Шевченку), але ніхто не читав жодного рядка його творів. Також планую короткий розділ про прозу російською мовою, щоденник та епістолярну спадщину. По-друге, моє завдання показати, що Тарас Шевченко не менш великий поет, ніж Адам Міцкевич чи Олександр Пушкін. Моя особиста думка, що він глибший і геніальніший, ніж Пушкін. Шевченка слід розглядати нарівні з цими письменниками. Він має стати частиною не тільки української, але й італійської, тобто європейської, історії.

Радіо “Свобода”