Леонід Талалай залишив по собі 2-річного сина

Поета Леоніда Талалая ховають сьогодні, 21 червня,  на Байковому цвинтарі.

Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів Михайло Сидоржевський, голова Київської організації Національної спілки письменників.

Київський поет Петро Перебийніс товаришував з померлим 19-го квітня поетом Леонідом Талалаєм. Обидва жили у письменницькому будинку по вулиці Олеся Гончара в центрі столиці.

“У гості ми рідко ходили, бо самітники. Але часто бачилися і розмовляли, – розповів Петро Перебийніс. – Льоня був блискучим поетом. В останньому вірші, який надрукувала “Літературна Україна”, ніби пророкував свою смерть. Він був людиною щирою, небагатослівною і утаємниченою. Ніколи не пригадую його лютим чи на когось ображеним. Намагався менше бути на людях, виступати на зібраннях. Жив своєю поезією. Але багато не писав. Принципу “ні дня без рядка” у нього не було. Тексти довго виношував. Вірші Талалая були дуже чуттєвими. Часом прочитаєш текст нашого брата і розумієш, що усе сказано — нічого ні додати, ні відняти. А після віршів Льоні завжди думаєш і відчуваєш, що це твоє, і дивуєшся, чому до таких думок сам не дійшов”.

 

Петро Перебийніс познайомився з покійним поетом на початку 1970-х, коли працював у ЦК комсомолу.

“Він недовго працював літредактором літературного журналу “Київ”. Але майже усе життя був тільки поетом. Пожертвував заради літератури життєвими благами. Дуже любив рибалку. Та не так рибалку, як усамітнення на природі. Думаю, він мало що ловив. Любив мистецтво. Я меломан і ми часто говорили про музику. Льоня на ній добре знався. Умів працювати з деревом, багато чого для дому зробив своїми руками. Часто бачив, як він їхав на дачу з інструментами”.

 

Кілька років тому Леонід Талалай розлучився з поетесою Раїсою Харитоновою. Вона живе у київській квартирі з їхньою дочкою Соломією Талалай. Сам поет увесь час проводив на дачі. Від останнього шлюбу з майже на 40 років молодшою київською поетесою залишився 2-річний син.

За матеріалами Gazeta.ua

 

  • Винник Тетяна

    Леонід Талалай помер 19 червня. До речі, Леонід Миколайович помер від серцевої недостатності. У нього була давня хронічна хвороба серця. Він спускався зі сходів і, коли схопило серце, намагався втриматися, схопившись за ляду, якою а зиму прикривав другий поверх. Руки він на себе не накладав, бо збирався святкувати синове День народження через п*ять днів. До речі, я добилася від видання “Газети по-українськи”, яка першою надрукувала цю нісенітницю про самогубство і про нашого з Леонідом Миколайовичем сина, вибачення. Можете почитати у цій газеті за 6 липня. Це символічно, бо саме 6 липня його  поховали  на Байковому цвинтарі.