В Арсеналі показали п’єсу про базар та оптовика Гамлета

Фото: artukraine.com.ua

Вікна та вхід до малої галереї київського “Мистецького арсеналу” завішані чорною тканиною. Всередині напівтемрява. 12 червня кілька десятків глядачів тісняться вздовж стін, щоб побачити виступ 42-річної москвички Кеті Чухров.

П’єсу “Афган-Кузьмінки” поетка і художниця грузинського походження написала за вісім місяців. Назвала на честь ринку в московському районі Кузьмінки.

— Я не брала жодних інтерв’ю у торгівців. Вистачило власних спогадів про базари із 1990-х, — розповідає Кеті. — А ще після війни в Абхазії багато моїх грузинських родичів стали біженцями і були змушені піти на базар. Моя тітка-філолог пекла пиріжки для продавців. Зараз розвозить каву по прилавках. Це стало для неї справжньою трагедією.

За сценарієм, оптовий постачальник Гамлет пропонує продавщиці Галині секс у примірочній. Взамін обіцяє перевести з галантерейного лотка на дублянки, де більший виторг.

Кеті сідає за фортепіано, торкається клавіш. І чоловічу, і жіночу партії співає сама. Іноді витягує ноти, іноді збивається на речитатив:

“Лифчики зеленые — китайские три пары, прибалтийское боди — пять. Трусы — Белоруссия — 30. Носки, Смоленская область — продала все 20 пар. Гарнитур Италия — всего четыре. Ну, все пошли”.

Майже без упину поетка співає понад 40 хв. Дається взнаки, що в юності Кеті професійно займалася музикою. Закінчивши виступ, кланяється і випиває склянку води. Їй аплодують.

— Ви чули акцент Гамлета? — запитує, трохи відпочивши. — Я пробувала співати із кавказькою вимовою. Річ у тім, що Гамлет — це дуже поширене на Кавказі ім’я. Надихнувшись шекспірівським героєм, я ввела його і сюди, на ринок Афган.

Київська прем’єра — це другий показ п’єси. Вперше авторка показала її у московському “Театрі.Док”. Тоді вона імпровізувала гру на фортепіано. Потім передивилася відео і записала свій виступ по нотах.

— У Москві мені було не надто зручно співати. На сцену постійно виносили якісь картини. Було враження, наче акомпануєш для аукціону. У Києві інакше — таке відчуття, що мене тут чекали, хотіли послухати.

Того вечора Чухров поверталася у Москву. Обіцяла до кінця року приїхати до Києва з новою п’єсою.
Газета по-українськи