На Буковині побутує казка про Сталіна

Чернівчанин Микола Зінчук збирає по селам казки із 1975-го року. У фольклорні експедиції ходить сам. Найбільше зібрав на Буковині, Закарпатті, Бойківщині та Гуцульщині. Однією з улюблених казок Зінчука є «Про Сталіна».

«Жили чоловік із жінкою й мали купу дітей. Дуже вони голодували. Раз каже жінка: «Сходи до Сталіна в Москву. Може, він порадить, що робить, аби краще жити». Чоловік узяв у вузлик холодної мамалиги й пішов. Приходить до Сталіна й просить поради. А той говорить: «Не надо спать». Вернувся чоловік додому й переказав жінці відповідь. Поклали вони дітей спати, а самі сидять. Просиділи 2 години, потім жінка каже: «Чого дарма будемо сидіти, пішли в поле, наламаємо качанів». За ніч зробили три ходки. Понаносили в хату ще картоплі, моркви, буряків, яблук і груш. Стали гарно жити й навіть порося вигодували. Жінка поклала в корзину кілька десятків яблук і просить чоловіка: «Повези товаришу Сталіну. Він нам так допоміг». Приїхав він до Сталіна. Яблука поставив біля кабінету, а сам зайшов усередину. «Послухали вашої поради й стали краще жити. Дякуємо вам», – сказав і відчинив двері, щоб гостинець узяти. Дивиться, а корзини вже немає. Почухав голову: «Йосипе Віссаріоновичу, і тут не сплять», – розповів Микола Зінчук.

Цю казку він записав у селі Романківці Сокирянського району на Буковині наприкінці 1970-х.

«Мені її розповів старий чоловік у лікарні. Після того сказав: «Такого вам більш ніхто не розкаже, бо люди бояться. А я вже скоро на тому світі буду».

Gazeta.ua