Найгірша обкладинка 2011 року – на книжці Марії Матіос?

За статистикою, на те, чи взяти книжку до рук чи ні, людина витрачає 3 секунди, зазначає дизайнер Ілля Стронґовський.

“Якісний дизайн має продавати книжку, якій би в ній не був уміст. А все решта – це правила, за якими ми намагаємося вибороти ці 3 секунди уваги. Маркетинґові правила застосовуються в першу чергу. За ними обкладинку планують під цільову авдиторію, щоб книжка точно не оминула тих, хто таким зацікавиться. Тобто фантастика має виглядати як фантастика, а любовні романи як любовні романи. І коли маркетологи вирішують, що треба зображувати на обкладинках, втілюватися їхнє рішення має за законами естетики, композиції, дизайну. Але в Україні повністю відсутня перша частина. Тому мушу сам собі бути маркетологом”, – каже дизайнер.

Він розповів, що зазвичай в Україні оформлюють книжки люди, які не розуміють, що вони роблять – одиниці штатних книжкових дизайнерів у країні мають бодай якусь художню освіту. Перше місце серед найгірших обкладинок 2011 року Ілля Стронґовський віддає книжці “Армагеддон уже відбувся” Марії Матіос.

“Її обкладинка зроблена навіть не аматором, а повним дилетантом. Автор оформлення іґнорує композицію, естетику, типографію – принципи добору й розташування шрифтів – і навіть не розуміється на графічних редакторах. Обкладинка нам показує зламаного гудзика, вкраденого в кліп-артах. Але оригінал був маленького розміру, тому його розтягнули, видні пікселі – зображення такими квадратиками взялося. На нього накладено краплю крові, чи просто патьок чогось червоного. Воно не обрізано навіть – на ґудзику лежить патьок крові із білими краями. Шрифти витягнені й стиснені, як дизайнеру заманулося. Це апогей кричущого несмаку, непрофесіоналізму й нерозуміння того, з чим дизайнер повинен мати справу. Жоден із зображених елементів не має стосунку до вмісту”, – зазначає дизайнер.

Розповідає, що при оформленні збірки молодої поезії читати всі вірші, щоб скласти враження, не обов’язково. Прозу читає повністю.

Робота над дизайном перекладу Джошуа Слокама “Навколосвітнє плавання вітрильником наодинці” тривала півроку. До того Стронговський про Слокама не чув, у морській тематиці, каже, не орієнтується зовсім. Книжку прочитав, але мариністикою так і не захопився.

“Мене зачепило в ній інше. В усьому світі протягом сотні з гаком років  ця книжка виходила з ілюстраціями Томаса Фогерті. А от обкладинки мають мало стосунку до часу, коли та подорож була здійснена. Мені йшлося про те, щоб передати дух часу. Але я досить скромно малюю, довелося вчитися. А також з’ясовувати, як виглядає морське приладдя. Ми з організатором цього проекту Антоном Санченком у скайпі тижнями висіли, обговорюючи й показуючи один одному картинки, на які мені слід орієнтуватися”, – розповів Стронґовський.

Gazeta.ua