Художник Владислав Єрко: Дитяча книжка – це робота на рік-два

Хорошу книжку можна зробити навіть на тему водопровідних кранів. Про це зазначив художник-ілюстратор Владислав Єрко.

«Класну книжку можна зробити навіть на тему водопровідних кранів. Цю думку мені ще в інституті прищепив викладач Борис Васильович Валуєнко. Зараз беруся тільки за те, що в голову стрелить. А на початках погоджувався на всі пропозиції, навіть дурні й безперспективні. Одну книжку хочу забути назавжди. Сподіваюся, що вона стліла і розпалася на молекули. Це було таке жахіття для піонерів: як правильно розпалювати багаття і прибивати червоні зірки на паркани ветеранів. Не тому, що про піонерів, а тому що жахливо ілюстрована. Дитяча книжка – це робота на рік-два. Малюю улюблені казки, що підсвідомо мріяв проілюструвати, ще коли мама їх мені читала. Часто страждаю від знавців епохи. Мене запитав один читач «Кресала», скептично посміхаючись: «А якого підрозділу форма на солдаті?». Відповів, що це – шостий кавалергардський копенгагенський корпус. Такого нема, але він ошизів від мого нахабства. Зійшло з рук», – зазначив художник.

Каже, важко працювати з дитячими книжками.

«Дитяча книжка – це не історична реконструкція. Найбезглуздіше заняття – намагатися відтворити епоху в казках Перо чи Андерсена, де собаки літають, а миші перетворюються на кучерів. Деякі метафори неможливо зобразити. У «Кресалі» в однієї собаки очі завбільшки з чайні чашки, у другої – як колесо від водяного млина, а у третьої – як кругла вежа в Копенгагені. Поруч їх уявити неможливо, бо це за розмірами буде блоха, слон і динозавр. Тому я на початку зобразив цих трьох собак у вертепчику – щоб не сприймали серйозно. Хоча кресало малював зі справжнього, австрійського», – розповів  Єрко.

Gazeta.ua