Юрій Винничук відповів на звинувачення в порнографії: Коли порядні люди сидять у тюрмі, то я не проти приєднатися

Письменник Юрій Винничук вважає, що у нього нема ніяких порнографічних творів. Про це він заявив у коментарі для Gazeta.ua.

«Вірш «Так ніхто не кохав» та інші подібні твори – це мої юнацькі еротичні вірші, – зазначив письменник. – На «Ночі еротичної поезії» у Львові й Києві багато хто читав такого типу речі. Я не вбачаю у них порнографії, адже є визначення, що таке порнографія. Мене дивує, що вірш «Убий підараса» обурив Леоніда Грача, який начебто в опозиції до діючої влади».

Письменник зазначає, що у 1990-х роках, коли він працював у львівській газеті «Поступ», на його гострі публікації до редакції позивалися понад 20 разів.

«Це були суди за позовами ображених персонажів, – згадує Винничук. – За часів Кучми був такий закон, що судді воліли задовольнити кожен позов про відшкодування моральних збитків, аби не розтягувати це судилище до вищих інстанцій. У результаті, якщо позивач вимагав 100 тисяч гривень моральної компенсації, то отримував 2-3 тисячі. Для газети це не було страшно. Але усі ці публікації були підписані псевдонімом Обсерватор, і редакція мене не видавала, все брала на себе. Усі суди ми тоді програли».

Винничук згадав анекдотичні позови до нього від Союзу українок.

«Коли змінився закон, то не можна було позиватися за оціночні судження журналіста.

Але часом були просто божевільні речі. Наприклад, колись я написав жарт, що на свято Івана Купала Союз українок закупив синьо-жовті бікіні. Вони подали до суду на тій підставі, що чекають гранту з Америки. І якщо там дізнаються, що вони витрачають гроші на бікіні, то їм не дадуть гранту. А раніше вони вимагали заборонити публікацію «Щоденника Роксолани», де описано, чим займалася героїня в гаремі. Вбачали у цьому порнографію, однак експертиза встановила, що це звичайна еротика. Таке у художній літературі допускається», – сказав Винничук.

Якщо прокуратура почне якісь дії за скаргою Леоніда Грача, то письменник найме адвокатів.

«А що мені ще робити? – запитує він. – Але, гадаю, тепер прокурори будуть мудріші, бо вже зганьбилися з Марією Матіос. Довести, що художній твір є порнографічним, досить важко».

На зауваження, що 15-річна школярка Марта Брижак читала вірші з нецензурними словами під час організованої ним акції, письменник відповів:

«Ну й що? Хіба матюки заборонені? Це не аморально. Вони друкуються у творах багатьох сучасних авторів – Чарльза Буковського, Генрі Міллера. У них мат на маті. Тоді половину світової літератури можна притягнути до суду. А вислів Романа Іваничука про мене я вставив у анонс своєї книжки «Весняні ігри». Ця цитата стосується оповідання «Ги-ги», написаного з чорним гумором. Іваничук вважає, що це гидко. Але цей твір уже переклали на 12 мов, у тому числі на есперанто. Божевільних є дуже багато. Я до цього ставлюся з гумором. А з іншого боку, коли зараз порядні люди сидять у тюрмі, то я не проти приєднатися до них».

Gazeta.ua