Оксана Забужко підвела власні підсумки року: Жежера, Шкляр і «спасибі Табачнику»

У інтерв’ю радіо «Свобода» Оксана Забужко висловила свою думку стосовно найважливіших подій в українській літературі та культурі взагалі, які сталися минулого року.

«В літературі – це збірка есеїстики Віталія Жежери «Господні комарики». Це супер-якісна література, дуже трансформована есеїстика, ось та, над якою і смієшся, і плачеш, котра зовсім не є публіцистикою, а котра є літературою у чистому вигляді. Вже навіть хтось запустив термін «жежерики», як окремий жанр. Але це буде перекладено будь-якою мовою. Я переконана. Це отримає читача у будь-якій культурі», – сказала Забужко.

«Це роботи театрів малої сцени. Кожного разу, коли до Києва на гастролі приїздить львівський «Театр у кошику», я стараюся не пропустити жодної їхньої вистави, тому що я знаю, що це буде талановито, що це буде абсолютно перший сорт за будь-яким «гамбурзьким рахунком».

«І те, що я вважаю абсолютно потрясаючим, тут мені трохи ніяково, бо я мала честь і щастя ніби мимоволі бути причетною до цього проекту. Це нова програма сестер Тельнюк на вірші Оксани Забужко. Але я кажу, що вона прекрасна, не тому, що вона на вірші Оксани Забужко, це абсолютно нова якість не тільки у їхній творчості, це нове в українській музиці. І не тільки в українській музиці, а й у світовій музиці насправді за великим рахунком, тому що те, що вони роблять – це фьюжн, це не арт-рок, це Пітер Гебріел це робить у США.

Кожна з цих ніби пісень чи композицій – це свого роду мікроораторія. І це блискуче поєднаннями з віолончельним тріо, з усім аранжуванням, це цілковито новий синтез слова, музики. Це повернення до тієї самої музики сфер, до якихось таких первісних і дуже органічних речей.»

«Одним із найяскравіших  і найцікавіших її результатів є успіх книжки Василя Шкляра. Можна казати, що з цим успіхом і з цим самим «Чорним вороном», який став абсолютно безпрецедентним бестселером за всі роки української незалежності, тобто як тільки почався цей самий скандал, як тільки почався конфлікт Шкляр-Табачник, за півроку після того книжка випродала більше як 100 тисяч примірників! Таких цифр, таких тиражів раніше не було. І це означає, що у нас з’явилася (і це вже можна говорити вголос, тому що і раніше були так звані «сотники», тобто книжки, які продавали більше 100 тисяч примірників за рік в українській літературі) масова література.

Оте, про що 20 років казали видавці й письменники, що ринок свій національний годує масова література. У нас ця ніша масової літератури заповнялася російським трешем завжди, а тепер нівроку починає з’являтися українська масова література.

І роман Шкляра – це не тільки комерційний успіх, це великою мірою і просвітницький успіх, тому що завдяки Шкляреві сотні тисяч українців відкрили для себе і документальний прототекст, з якого Шкляр користав. Це мемуари Горліса-Горського, учасника тих подій, «Холодний Яр». І зараз цей «Холодний Яр» лежить на всіх розкладках.

Тоді коли раніше він видавався мізерними накладами у тисячу примірників і був надбанням виключно вузького кола істориків та посвячених, зараз уже в свідомості масовій українців Холодний Яр (спасибі Шкляреві і спасибі Табачнику, який абсолютно не сподівався на такий результат, але від супротивного, не хотячи, зробив, я думаю, що лікті тепер собі гризе!) «Холодному Яру» таку рекламу) міцно прописався.»