У рейтингу десятки найвпливовіших людей 2011 від «Дзеркала тижня» – троє письменників

«Дзеркало тижня. Україна» склало передноворічний «рейтинг впливовості», у якому опинилося троє письменників: Ліна Костенко, Люко Дашвар та Іван Малкович. Письменники опинилися в одному списку з політиками, художниками і шоу-менами. Наводимо нижче коментарі видання щодо кожного з них.

Село і Люко

Останній за часом роман Люко Дашвар – «Биті є. Макар» — виданий у 2011-му феноменальним для поточної економічної кризи тиражем (близько 50 тис). І мила Ірина Чернова, яка творить під тривожним космічним псевдонімом знову опинилася в чартах впливових книжників-рекордсменів.

Книги цієї «Люко» я розглядаю крізь призму дієвої популяризації української мови — за допомогою помірно якісної сучасної белетристики. Кому від цього погано? Якщо книжки нарозхват. Якщо з їхніми «мотивами» можна навіть успішне кіно знімати. Нехай видадуть свої малолітражні терзання деякі наші критикуючі «прогресивні» скиглії — причому стотисячними тиражами… А потім продадуть… А потім і поговоримо.

 

Світлокнижник

За аналогією з «чорнокнижником». Видавець Іван Малкович пропагує виключно світлі книжки. Дитячі, чарівні, з прек­расними ілюстраціями Владис­лава Єрка. Зважаючи на все, поліграфічні шедеври Мал­ковича активно споживають і важливі люди з високих пагорбів?

У кожному разі, саме цей пан видавець і виявився «найвпливовішою» культурною жертвою року… Бо на його захист (у зв’язку зі спробою рейдерського захоплення приміщення видавництва) дружними лавами стали перші владні особи. Клюєв, Герман, інші. Ніколи раніше підлі культурні рейдери не отримували такої впевненої урядової відсічі.

Жіноча проза

Офіційна дата виходу у світ роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» — 17 грудня 2010 року (перший наклад — десять тисяч).

Та тільки з початку 2011-го починається, без перебільшення, істерія навколо цієї книжки (міксу з художньої прози, щоденників, публіцистики).

Навіть скандал у Львові (критика книжки, а потім і відмова Костенко там виступати) пішов видавничому проекту І.Мал­ковича на користь. Грізний і величний жест Костенко був жестом сповненої власної гідності античної богині, яка зирить на кублення «землян» суворо й поблажливо.

Зрештою, запит суспільства на пророка, на месію, якщо хочете — на сильну жінку — так уже склалися історичні обставини — Ліна Василівна частково реалізувала. І чи варто повторювати, що серед адекватної частини нашого освіченого соціуму Костенко — справді одна з найвпливовіших персон?

 

Ознайомитися з усією десяткою можна на сайті видання.

За матеріалами газети  “Дзеркало тижня”