Колеги ненавиділи талановитого перекладача Миколу Лукаша

14 грудня в Києво-Могилянській академії  презентували двохтомник спогадів про перекладача Миколу Лукаша “Наш Лукаш”. Книжка з’явилася у видавництві університету. Надрукували мемуари Дмитра Павличка, Євгена Сверстюка, Івана Дзюби. Упорядкував книжку поет Леонід Череватенко.

“10 років збирав ці спогади, – каже Череватенко. –  Я не задоволений виданням. Воно мало б виглядати презентабельніше і містити більше імен. Багато осіб, які приватно розказували цікаві й часто дражливі епізоди з життя Лукаша, відмовились писати. Це все патріоти, які ходять у вишиванках. Одна сказала: “Я боюся”. Лукаш не до кінця реалізувався, бо потрапив у недосконале середовище. Не Володимир Щербицький писав наклепи, що Лукаш співпрацював з гестапо. Це писали його колеги. Його ненавиділи. Не могли пробачити, що він був набагато талановитішим за решту”.

Микола Лукаш переклав “Фауста” Гете, “Декамерон” Джованні Боккаччо, “Дон Кіхота” Мігеля Сервантеса.

“У цій книжці ціла історія української літератури, коли вона була під неволею радянських більшовиків, – розповідає Дмитро Павличко. – Тут на кожній сторінці слово “геній”. Багато людей не мають права називати Лукаша геніальним. Бо ніколи по-справжньому його не читали. Не пояснюють, що дало їм зрозуміти його геніальність. У них за цією фразою нічого не стоїть”.

Микола Лукаш перекладав з 14 мов. Володів мовою есперанто.

Gazeta.ua