Ганна Герман написала сільське оповідання (уривок)

Радник Президента Ганна ГЕРМАН в ексклюзивному інтерв`юWeekly.ua повідомила про свої свіжі звершення на письменницькій ниві. Остання новела, яку Герман завершила днями, називається «Мона Марися». «Твір про життя жінки, яка мала завеликі зуби, і враження було таке, що вона весь час посміхається. І коли вона померла, то лежала на катафалку і посміхалася…», – розповіла Герман.

Радник президента процитувала Weekly.ua початок твору: «Марися жила в пеклі. Вона так звикла до нього, що шкода було вмирати. Хоча якогось спеціального жалю не мала, коли відходила. Бо ані його, ані радості чи будь-яких інших емоцій давно не відчувала. Марися була, як затиснута пружина, що ніколи не розслаблялася, як та зозуля в старому годиннику на стіні, що одного разу замкнулася в своїй комірчині і більше не кує. Отак і Марися стиснулася – завжди готова до того, з чого почнеться або чим скінчиться день – свекрушиними прокльонами чи Павловими п’яними побоями. Лише коли вона йшла в поле, або ще не в поле, а тільки заповідати жінкам роботу – на її вустах з’являлося щось схоже на півусміх. А, може, це лише здавалося так, бо через великі, випхані наперед зуби Марисині вуста завжди були напівпрочиненими, і виглядало, наче вона перманентно посміхається якоюсь загадковою посмішкою. Шкільний учитель, що мешкав у них на квартирі, назвав її Мона Марися»…

«В мене багато ще речей написано, вони просто-таки вискакують з мене. Можливо, скоро складу і нову книжку», – пообіцяла радник президента.

На питання, чи є у неї натхнення писати про те, що відбувається сьогодні в вітчизняній політиці, Герман відповіла: «Політика сьогодні – це те, про що найменше хочеться писати. В тому і жити непросто, а писати й поготів. Хоча, скажу вам, що моя життєва проза не набагато слабша, ніж літературна».

УНІАН