Юрій Винничук: ніхто з українських письменників поки що не зможе отримати Нобеля

Юрій Винничук упевниний, що жоден український письменник не сягнув того рівня, щоб отримати Нобелівську премію. Про це написав письменник у своєму блозі на сайті ЛітАкцент.

Причиною цього, як Винничук вважає,  є відсутність достатньої кількості перекладів іноземними мовами, класичний стиль українських поетів, а також невелика продуктивність і жанрове одноманіття, зокрема відсутність поем.

 

«Останні поети, відзначені Нобелем, які творили класичним стилем – Сюллі-Прюдом у 1901 і Фредерік Містраль у 1904 р. Сучасна світова поезія давно відмовилася від класичних стилів, і всі наступні поети-лауреати були прихильниками верлібру та білого вірша. Крім того, жоден наш претендент не може похвалитися такою кількістю зарубіжних презентацій, які мали напередодні номінації на Нобеля Чеслав Мілош та Віслава Шимборська», – заявив Винничук.

Коментуючи ситуацію щодо висунення Бориса Олійника на «Нобелівку-2012», Юрій Винничук говорить, що «афористична поезія Ліни Костенко та Бориса Олійника – це продукт винятково для домашнього вжитку, як і Руданський, Щоголів, Сосюра чи Симоненко. Адже проблема ще й у тім, що західні перекладачі давно не римують, а перекладають ритмічною прозою. Відтак спробуйте ці вірші самі прочитати, переставивши слова, аби зруйнувалися рими, і подивіться, що з них залишається. А залишається пшик», – сказав письменник.

Окрім того, Винничук пропонує визнати, що старше покоління пише переважно на злобу дня і немає ніяких шансів на названу премію.

«У нас є багато талановитих молодих поетів, але покоління зрілих і старших поетів – це втрачене покоління. Шістдесятники перетворилися на блазнів, які пишуть віршовані памфлети на злобу дня, і це вже стадія невідворотна. Набагато вищий рівень поетів, які народилися у 1940-50-тих роках, а відтак і в 1960-70-тих. Не буду називати прізвищ, однак кого з цих поетів не візьми – не вкладається він у ті рамки, в яких пишаються поети-нобеліанти».

«Що таке поет, який отримав Нобеля? Це поет, який ще до лауреатства видав зо два-три десятки збірок поезій і поем. Наголошую: поем! Чи багато відомо вам поем, написаних нашими поетами? Про жалюгідну кількість збірок узагалі мовчу».

Прокоментував Винничук і ситуацію з українською прозою.

«Із прозою подібна ситуація. Зазвичай кожен прозаїк, нобелівський лауреат, – це людина-оркестр. Отже, якщо пильніше придивитися, то у нас є лише один письменник, який відповідає критеріям Нобеля не тільки за своєю творчістю, а й за віком: Валерій Шевчук. Та ось біда – не перекладений!».

За матеріалами «ЛітАкценту»