Найглибшого осмислення сучасності письменниця Марія Матіос чекає від Сергія Жадана. 23 вересня вона побувала на прем’єрі вистави Юрія Одинокого «Гімн демократичної молоді» за мотивами творів Сергія Жадана.
«Зал сміється, а мені хочеться плакати. Тому що, попри всю свою позірну епатажність, Жадан дуже ніжна й вразлива людина. Зал реагує прекрасно. Очевидно, він зчитує себе на сцені. Добре, що багато молоді. Це – розкодування їхнього бачення життя. Це сміх крізь сльози. Впізнаємо 1990-і роки. Вистава має свій аромат. Чую пронизаність хлопчачою беззахисністю. Від Жадана більш, ніж від будь-кого з молодих, чекаю панорамної речі, осмислення сучасного. А з жінок – від Тані Малярчук», – зазначила Марія Матіос.
Художній керівник київського театру «Сузір’я» Олексій Кужельний чекав від вистави більшого.
«Це не Жадан, а скоріше «Одинокий Жадан». Книжка Жадана і вистава – цілком різні речі. Письменник виявився пластичний, зрозумів потреби сцени. Хотілося іншої якості для цієї постановки. Результат не показує ні Жадана, ні Одинокого. Лірично-любовна лінія не вибудована. Ну б’ються, ну бавляться – там абсолютно немає драми. Втім, є чудові ролі. На перше місце виходить другорядний герой Славік – арт-директор гей-клубу, якого грає Остап Ступка. У іншій спільній роботі з Одиноким Ступка грає Фігаро. Там він відверто веселий, яскравий, моторний і лише трошки заглиблено-драматичний. Тут навпаки, Остап не намагається нікого розсмішити. Він робить свою справу й виявляється смішним. Він – найглибший образ», – зауважив Кужельний.
Gazeta.ua