«Дольки помаранч»: Оксана Луцишина, Дмитро Лазуткін та Катріна Хаддат

У ці чорно-білі зимові дні продовжуємо смакувати якскраві вірші з антології «Дольки помаранч», що, як ми пам’ятаємо, вийшла в Польщі зовсім недавно. Цього разу американські мотиви та ремінісценції Оксани Луцишиної, телевізійна тематика Дмитра Лазуткіна та поезія Катріни Хаддат про карпатську зливу.

 

Фото: http:litakcent.com

Поет і прозаїк.

Народилася в Ужгороді, з 2001 року проживає у США. Закінчила англійську і французьку філологію, а також програму з гендерних студій. Докторант кафедри компаративістики Джорджійського університету, викладає іноземні мови і світову літературу. Автор збірок поезії «Усвідомлена ніч» (1997), «Орфей Великий» (2000) та «Я слухаю пісню Америки» (2010), а також збірки оповідань «Не червоніючи» (2007) та роману «Сонце так рідко заходить» (2007). Стипендіат Фулбрайта (2001). Лауреат «Гранослова», «Привітання життя», премії «Благовіст» та премії фундації Ковалевих.

 

 

карлос енд тітос

 

джонні покинув

вже всі про це чули і всім набридло

мілледж авеню сяє дівочими плечима

це фіфочки із сестринств вийшли на полювання

своє і хлопяче

у них платтячка із завищеною талією

наквецяні личка

і велика пластикова пляшка на всіх

 

грає музика у «карлос енд тітос»

гріють смолоскипи, стукотять підбори

по дерев’яних настилах

офіціант каже – ось ваше пиво

чувак біля мене вже, як то кажуть, начитаний

півтома «війни і миру» так точно

 

мені навіть не зимно тому що довкола люди

люди і квітень

і їхнє пиво у залізних бляшанках

і їхня сп’яніла мова

та сама якою говорить джонні

паті, паті –

завтра і післязавтра буде ще одне паті

Господи Боже, Ти, милосердний

навіть до відступників і ренегатів

 

посеред тераси – дерев’яний човен

місцева принада, повна води

десь біля нього, коли вогні погаснуть

знайдуть один із моїх мокасинів

потім мене

у жалісливій америці

у її воді

 

на радість усім читальникам

я лежатиму як дуже великий гетсбі

 

carlos and titos

 

johny mnie zostawił

już wszyscy o tym słyszeli i wszystkim obrzydło

millage avenue pobłyskuje dziewczęcymi ramionami

to laski z żeńskich akademików wyszły na polowanie

swoje i chłopięce

mają na sobie sukieneczki z podwyższoną talią

wytapetowane buźki

i wielką plastikową butelkę na wszystkie

 

gra muzyka w carlos and titos

grzeją pochodnie, stukają obcasy

po drewnianych podłogach

kelner mówi – proszę pani piwo

gość obok mnie jest już, jak to mówią, naczytany

pół tomu wojny i pokoju tak dokładnie

 

nie jest mi nawet zimno dlatego że wokół są ludzie

ludzie i kwiecień

i ich piwo w metalowych puszkach

i ich pijany język

ten sam jakim mówi johny

pati, pati –

jutro i pojutrze będzie jeszcze jedno pati

Panie Boże, Ty jesteś miłosierny

nawet dla przestępców i zdrajców

 

na środku tarasu – drewniana łódka

miejscowa przynęta, pełna wody

gdzieś koło niej, kiedy ognie zgasną

znajdą  jeden z moich mokasynów

potem mnie

w litościwej ameryce

w jej wodzie

 

ku radości wszystkich czytelników

leżeć będę jak bardzo wielki gatsby

 

(tłum. Aneta Kamińska)

 

 

 

Дмитро Лазуткін (1978)

Поет і спортсмен. Народився в Києві, де мешкає до цього часу. Автор збірок: «Дахи» (2003), «Солодощі для плазунів» (2005), «набиті травою священні корови» (2006), «Бензин» (2008), а також однієї збірки російськомовних віршів «Паприка грез» (2006). Чемпіон України зі слему, лауреат багатьох літературних нагород, на міжнародному фестивалі в Мінську здобув звання Короля Поетів. За освітою інженер-металург і журналіст, працював інженером, тренером карате, журналістом, ведучим спортивної програми «У світі єдиноборств», «ПроРегбі» та «Чоловічий клуб», а також спортивним комментатором під час олімпіад у Пекіні й Ванкувері. Бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кікджитсу, Чемпіон України з козацького двобою, майстер спорту з ушу-саньда,  Володар чорного поясу з кемпо (1 дан).

У 2004 році був стипендіатом програми Міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia». У Польщі його вірші друкувались у часописах «Pobocza» i «Pociąg 76» (перекл. Уршула Вітвіцька-Рутковська), а також у «Akcent» і «RED. » (перекл. Анета Камінська).

 

Цей шалений світ

 

за останні кілька років

багато моїх друзів

відмовилося від телевізора

 

просто не дивляться якщо вже є

або якщо ні –

не купують і все

навіть у кредит

з мінімальним відсотком

 

звичайно

я їх розумію –

весь цей клонований бруд

неупереджені новини

клуб веселих і кмітливих

осередок тупих і сердитих

чужий шоу-бізнес

 

що залишається?

 

спорт і погода

але й вони не гарантують бажаного результату

до того ж довгі рекламні блоки

виснажливі як новорічне звернення президента

 

президенти змінюються

новорічні звернення – не дуже

 

щоправда є ще нічні сеанси для дорослих

але їх ще треба дочекатися

 

бо ж спершу все одно –

екстренні випуски і спеціальні репортажі

 

нас багато

виспівують хором китайці

 

земля – землянам

кажуть земляни

заглиблюючись у шахти

 

серце імперії

відшукали під шкірою священної корови

треба дочекатися

поки помре власною смертю

щоб не ображати почуття віруючих

терміновим втручанням

у сфабриковані справи

внутрішніх органів

 

не там треш синку!

 

гай річі і рікі мартін

свен горан ерікссон

і йосип давидович кобзон

бєлкі стрєлкі космонавт каденюк

депутати всіх фракцій

терористичні акти стають частішими за акти статеві

 

тату і томаш адамек

наш тріумф – на євробаченні

у ліжку з мадоною

в гостях у сказкі

 

людство цікавлять особистості

народу потрібні герої…

 

я розумію своїх друзів

все краще розумію своїх друзів

у супермаркеті намагаюся купувати

лише натуральні продукти

принаймні двічі на місяць кидаю палити

часто виходжу на вулицю –

хочу дізнатися трохи правди

про цей шалений шалений світ

 

 

Ten szalony świat

 

w ciągu ostatnich kilku lat

wielu moich przyjaciół

zrezygnowało z telewizora

 

po prostu nie oglądają jeśli już jest

albo jeśli nie ma –

nie kupują i już

nawet na kredyt

o minimalnych odsetkach

 

oczywiście

rozumiem ich –

cały ten klonowany brud

bezstronne wiadomości

klub wesołych i bystrych

ośrodek tępych i gniewnych

cudzy show biznes

 

co pozostaje?

 

sport i pogoda

ale i one nie gwarantują oczekiwanego rezultatu

do tego przecież długie bloki reklamowe

męczące jak noworoczne orędzie prezydenta

 

prezydenci się zmieniają

noworoczne orędzia – nie za bardzo

 

co prawda są jeszcze nocne seanse dla dorosłych

ale do nich jeszcze trzeba doczekać

 

bo najpierw jednak –

wydania z ostatniej chwili i specjalne reportaże

 

jest nas dużo

wyśpiewują chórem chińczycy

 

ziemia – dla ziemian

mówią ziemianie

zagłębiając się w szybach

 

serce imperium

znaleziono pod skórą świętej krowy

trzeba poczekać

aż umrze własną śmiercią

żeby nie obrażać uczuć wierzących

natychmiastową ingerencją

w sfabrykowane sprawy

organów wewnętrznych

 

nie tam pocierasz synku!

 

guy ritchie i ricky martin

sven göran eriksson

i josif dawidowicz kobzon

biełki striełki kosmonauta kadeniuk

posłowie wszystkich frakcji

akty terrorystyczne stają się częstsze niż akty płciowe

t.a.t.u. i tomasz adamek

nasz triumf – na eurowizji

w łóżku z madonną

w gościach u skazki

 

ludzkość interesują osobistości

narodowi potrzebni są bohaterowie

 

rozumiem swoich przyjaciół

coraz lepiej rozumiem swoich przyjaciół

w supermarkecie staram się kupować

tylko naturalne produkty

przynajmniej dwa razy w miesiącu rzucam palenie

często wychodzę na ulicę –

chcę poznać trochę prawdy

o tym szalonym szalonym świecie

 

(tłum. Aneta Kamińska)

 

 

 

Фото: mykolan-photographics.blogspot.com

Катріна Хаддад (1978)

Поетка і перекладачка. Походить із сирійсько-української родини, мешкала в Донецьку, Харкові й Дамаску, нині живе в Києві. Початкову освіту здобула в Сирії (в Дамаску), середню – в Соледарі (Донецька область), вищу – з української філології – в Харківському університеті.

Працює літературним редактором журналу і сайту «Телекритика». Лауреатка літературних премій видавництва «Смолоскип» (2006 і 2007) і богемного бюллетеню «Культреванш». Вірші публікувалися в антологіях ZЕХ (2006), «Дві тонни» (2007), «Готелі Харкова» (2008) та «Вакації 2» (2007). Перекладає арабську поезію.

Польською вірші публікувалися у виданнях «Pobocza» (в перекладі Урсули Вітвіцької-Рутковської), «Pociąg 76» (у перекладі Анни Гутковської) та «Akcent» (у перекладі Анети Камінської). 2010 року брала участь у фестивалі «Місто Поезії» в Любліні.

карпатська злива

 

день перший. карпатський дощ

 

типові будинки, що ними забудовано галицьку столицю,

– чотирилиці януси – сизифи многотрудні –

тримають у своїх дерев’яних легенях луну

над-довго

над-протяжно

над-глибоко

 

дерев’яні судини-ребра-легені-серця

вібрують колами сходять за грудним голосом

трембіта камінь що пірнає в воду

: лууунннннь!

(час перший. вода з неба. трохи туману. дерева.)

 

в океані теплі й холодні течії перетинаються

перетікають одна в іншу

п’ятилунні цівки течуть

цимбали то океан із човнами на хвилях

(час другий. карпатські відлуння. початок зливи.)

 

 

 

 

Katrina Haddad (1978)

 

karpacka ulewa

 

dzień pierwszy. karpacki deszcz

 

typowe domy, którymi zabudowano galicyjską stolicę

– janusowie o czterech twarzach – mozolni syzyfowie –

trzymają w swoich drewnianych płucach pogłosy

prze-długo

prze-ciągle

prze-głęboko

 

drewniane pośladki-żebra-płuca-serca

wibrują kołami schodzą za głębokim głosem

trembita kamień który rzuca w wodę

: łuuuuuuuuuuu!

(pora pierwsza. woda z nieba. trochę mgły. drzewa.)

 

w oceanie ciepłe i zimne prądy przecinają się

przenikają się nawzajem

pięciogłose strugi płyną

cymbały to ocean z łodziami na falach

(pora druga. karpackie odgłosy. początek ulewy)

 

(tłum. Aneta Kamińska)

 

За тиждень чекайте на продовження огляду антології «Дольки помаранч».

Нагадаємо, що до антології увійшли тексти авторів, які народилися в 1960-х, 1970-х і 1980-х роках, це: Оксана Забужко, Віктор Неборак, Юрій Іздрик, Марія Шунь, Назар Гончар, Роман Садловський, Іван Лучук, Іван Андрусяк, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Оксана Луцишина, Дмитро Лазуткін, Катріна Хаддад, Олена Гусейнова, Олег Коцарев, Богдана Матіяш, Любов Якимчук, Богдан-Олег Горобчук, Андрій Любка.

За надані тексти для цієї публікації дякуємо Анеті Камінській та видавцям – Національному центру культури (Narodowe Centrum Kultury) та Корпорації «Ha!art».

Придбати книжку можна на сайті видавництва або в інтернет-магазинах. Коштує вона досить помірно для такого обсягу – 41 злотий (приблизно 100 гривень).

Друг читача