Закон Братів Капранових


Клаузула* як секретна зброя політтехнолога

Словник політичних рим

 

* Клаузула — літ. Кінцеві склади віршованого рядка, які слідують за останнім наголошеним складом. (Великий тлумачний словник)
У нашому позбавленому зручностей дитинстві існував доволі радикальний засіб боротьби з ворожим елементом. От, наприклад, коли сусідська бабця надто переймалася нашими набігами на її садок, скаржилася батькам, лупцювала порушників палицею, писала в міліцію тощо, хлопці (не ми) могли запросто кинути такій бабусі до туалету паличку дріжджів. Ефект не можна описати словами – лайно виходило з берегів і текло на подвір’я, випливало на вулицю, на горе вредній бабусі і на втіху поганим хлопцям, тобто не нам.
Минули роки, але сьогодні ми маємо змогу повернутися у дитинство. Дріжджі, що їх у великій кількості кидають у вигрібні ями нашого суспільства різного роду політтехнологи, призвели до того, що політика вийшла з призначених їй берегів і потекла вулицями, дворами, затікає у хати, попри закони фізики долає сходові майданчики, втрапляє до квартир і при цьому дуже смердить. Просто немає куди подітися від цього запаху, і немає куди втупити око чи сховати вухо від нього.

Що залишається робити у цій ситуації? Піти в астрал. Або ж спробувати зосередитися на візернуках, які вимальовують потоки лайна, ой, пробачте, політичні річки, на наших культурних теренах. Перший шлях – для філософів. Другий – для митців, тобто для нас. Адже багато хто з колег по цеху сьогодні у передвиборчих штабах виробляє творчий продукт. І іноді настільки неоковирний, що демон співтворчості прокидається у наших незміцнілих душах. Серце підказує, що десь у штабі сидить брат-письменник або ж поет. І не виключено навіть, що у такий спосіб він намагається продемонструвати глядачам своє справжнє ставлення до роботодавця, точно як 2004 року журналісти провладних телеканалів вдягали помаранчеві светри, аби просигналити глядачам – мовляв, усе, що я говорю, є підлою брехнею. Ну, ви самі розумієте.
   
Отже за усім передвиборчим мистецтвом стирчать вуха нашого колеги-творця, або, як деякі кажуть, творюги. Зокрема поета, бо українці – найпоетичніша у світі нація. У нас кожен другий – поет. І вдала рима завжди була ефективною політичною зброєю. Леся Українка колись жалкувала, що слово – не гострий безжалісний меч. Спіть спокійно, пані Лесю! Тепер – меч. Прикладів багато -– починаючи зі стратегічного АніЛораківського  “голосуй по уму, голосуй за Кучму”, і закінчуючи партизанським “МИ – діти Кучми”. І звичайно, ми не можемо залишитися осторонь цього творчого процесу, а тому пропонуємо свою допомогу у пошуку вдалих рим, які б могли підняти політичну боротьбу на новий естетичний рівень.
   
Ми пропонуємо вам рими до найбільш популярних політичних партій і блоків. Наголошуємо, що ці рими не мають ніякого політичного підґрунтя і можуть використовуватися як прихильниками відповідних сил, так і їхніми супротивниками. Тобто нічого особистого.

    КОМУНІСТИ. Дуже добре римуються із словом СОЦІАЛІСТИ, тому будемо розглядати обидва явища разом. Тут підходять іноземні слова із закінченням на “істи” – матеріалісти, нігілісти. І оскільки обидві партії теж люблять російську мову, знову згадується Козьма Прутков. “Матєрьялісти і нігілісти развє годятся только в горністи”. А також “Ідуть матєрьялісти і нігілісти, і у тєх і у другіх ногті нєчісти”. Наполегливо рекомендується стара перевірена рима “їсти” – ми не маємо що їсти, все поїли комуністи (соціалісти). З іноземних слів можна згадати також онаністи та фашисти. З онаністами простіше – ми комуністи, а решта онаністи. Це круто. А от із фашистами треба бути обережними. Сьогоднішня молодь не надто розуміється на тонкощах марксизму, а тому може наплутати. Ті – націонал-соціалісти, ці – інтернаціонал-соціалісти, знамена у всіх червоні – іди розберися. Так і до гріха недалеко. Треба пояснювати, що це зовсім різні явища. Але це, по-перше, довго, а по-друге, особисто ми так і не розібралися, чим вони відрізняються попри зданий в інституті курс марксизму-ленінізму. Складно це.

    РЕГІОНИ. Гучне, красиве слово, цікаве для римування. Наприклад, “мільйони”. Одразу виникає асоціація із першою п’ятіркою списку, не за кількістю, звичайно, а за статком. Хоча тут уже ліпше підійшли б мільярди. Можна взяти слово “чемпіони” – що та за краса! Щоправда нинішнє турнірне становище команди “Шахтар” не дуже сприяє подібним словам, однак можна спробувати вполювати чужий електорат – “Голосуй за Регіони, і Динамо – чемпіони!” Непогано римується “Регіони” та “із зони”, це може бути використано як політичними супротивниками, так і симпатиками, останніми в якості протиставлення. Можна спробувати зодіакальні рими. Наприклад Регіони -Скорпіони.

    БЛОК ЛИТВИНА. Тут з римами все гаразд, хлопці та дівчата у штабах постаралися. Але окрім “гори лайна” ми б могли порекомендувати риму “вина” (в смислі напою, “наллємо вина за Литвина!”), “хріна” (до хріна – у позитивному контексті, ні хріна – у негативному). Ну і спеціально до уваги мешканців інтернет-простору – словосполучення “АЦЦКІЙ СОТОНА”. Що воно таке – не знаємо, але клаузула співпадає.

БЮТ. Через свою неукраїнську фонетику римується не дуже добре. Пропонуємо риму “тут”, мовляв, хтось (Путін, Буш, Березовський, Лазаренко…) – там, а ми – тут. Годяться також класичні (зі Стругацьких) “інститут” та “Брут”, причому як Хома Брут, герой “Вія”, так “і ти Брут”, убивця Цезаря. Якщо українізувати фонетику і додати в кінці м’який знак, то само напрошується слово “б’ють”, а також “п’ють”, “кують”. Зозулі кують, хлопці п’ють, барабани б’ють. А розвинути музичну тематику пропонуємо приспівом: “Справедливість є – ла ла є є.”

НАША УКРАЇНА. Найменш цікавий випадок. Бо самоназви націй і країн рідко римуються із чимось незвичайним. А банальні рими на кшталт калина-малина-горобина ніяк не розбурхують творчої уяви. Тут можна порекомендувати словосполучення “ціни на свинину”, або похитрувати, пригадавши, наприклад, радянську пісню “Виряджає сина вільна Україна дорогому Сталіну передать привіт”. Замінити “вільна” на “Наша”, а “Сталіна” на “Путіна” чи “Буша” – кому що до вподоби.

    Не один наш талановитий знайомий сьогодні за величезні гроші байдикує у виборчому штабі. Але навіть менш талановиті прилаштувалися – наприклад, вимахують прапорами на перехресті. “Що ти робиш? – запитали ми в одного “ветерана майдану”. – Невже продався?” А він каже: “Ні! Ви подивіться уважніше”. Глянули – а він дійсно, не просто так вимахує, а виписує прапором у небі відоме усім слово із трьох літер, демонструючи таким чином своє справжнє  ставлення до ворожої політичної сили. Отже він не продався. Душею він із нами, і це не може не радувати.
   
Власне, тому ми і не стрималися, сіли оце до комп’ютера, щоб допомогти нашим у їхніх штабах, аби вони мали змогу не просто так вимахувати прапорами, а писати при цьому в небі, в ефірі в інтернеті те, що насправді думають, даючи зашифрований сигнал, що вони з нами.

Бо усі ми однієї крові. Усі –  інтелігенція. Совість нації.

Брати Капранови.