Помилки «Острова скарбів»

В океані світової літератури знайдеться небагато творів, які могли б сперечатися своєю популярністю із «Островом скарбів» Р. -Л. Стівенсона. Окремі читачі запевняють, що знають цей пригодницький роман напам’ять. Проте якщо перечитати роман уважніше, можна зробити кілька дуже цікавих відкриттів.

 

У записах Біллі Бонса вказані координати місця, де піратами був пограбований корабель: широта ­62°17’20", довгота 19°2’40". Оскільки широта може бути північною чи південною, а довгота – східною або західною, то наведеним координатам на поверхні земної кулі можуть відповідати чотири точки. Одна – майже в центрі Ісландії, друга – на Скандинавському півострові, третя та четверта знаходяться на побережжі Антарктиди. Зрозуміло, що ні в Ісландії, ні у Північній Швеції корабель потопити неможливо, а південніше 62-го градуса південної широти до кінця 17 ст. вітрильники навіть не запливали.

 

Якщо вірити тексту книги, Флінт та шестеро його помічників сховали скарб (точніше, три скарби) всього лише за тиждень. Легко підрахувати, що така праця була їм абсолютно не під силу. Ось ці підрахунки.

 

Головну частину скарбів Флінта складали гроші – 700 тис. фунтів стерлінгів. Власне фунт у 17 ст. не карбували – він був лише умовною грошовою одиницею. У просторіччі фунтами частенько називали золоті гінеї, хоча їхня вартість була трошки більшою: 1 фунт – 20 шилінгів, 1 гінея – 21 шилінг. Одна гінея важила близько 8,5 г. В такому разі 700 тис. гіней важили близько шести тонн! І це якщо клад складався виключно з гіней. Насправді ж вага грошей Флінта повинна бути в багато разів більшою. Адже, за спогадами Гокінса, «тут були зібрані гроші з усього світу». В усій Америці, у більшостікраїн Європи та Азії золоті монети на той час майже не карбувалися та й у самій Англії випускалися доволі рідко – монети частіше були срібними. А фунт сріблом у 17 ст. важив уже від 125 г до 200 г Отож, якби скарб піратів лише наполовину складався зі срібних монет, його вага становила би близько 60 т!

 

Спираючись на карту, наведену в книзі, від найближчої точки берега до місця схову головної частини скарбів відстань майже півтори милі по прямій. Частина шляху пролягала болотяною, грузькою місцевістю, решта – круто під гору. У морській милі – 1852 м. Три милі – півтори туди і півтори назад  – складають 5,5 км «по карті» та не менше 7‑8 км «в реальності». І жодних доріг, жодного транспорту! Якби кожен пірат одним заходом переносив усередньому 25 кг. скарбів, то йому довелося б здійснити близько 40 рейсів та пройти в сукупності 300 км. Бездоріжжям, та ще й болотом і горами навіть добре натреновані туристи не можуть пройти за день більше 30 км. Отож, якби клад складався виключно із золота, пірати, працюючи на межі людських можливостей, перенесли б усе за десять днів. А ще треба врахувати, що ці шестеро суперменів одночасно мали перевозити награбовані багатства в шлюпці з корабля на берег зі швидкістю не менше 7 миль в один бік. Тож роботи їм стало б на місяць, не менше.

 

Щоб зберегти таємницю закопаних скарбів, Флінт перебив своїх помічників. Проте зробив він це абсолютно даремно – до місця, де було заховано скарб, за місяць уже була б широка втоптана дорога.

 

Чим пояснити такі невідповідності? Хіба тільки тим, що Стівенсон написав художній роман, а не практичний посібник для шукачів скарбів.