Довідково-аналітична інформація про стан мережі книгорозповсюдження в Україні

25 червня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження про вимоги щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією – з метою відновлення торговельної мережі з продажу  книжок. Як виконується це розпорядження, і чи вплинуло воно на стан книгорозповсюдження в Україні, досліджував Держкомтелерадіо. ДЧ вдалося роздобути результати цього дослідження – тож пропонуємо їх до вашої уваги.

 

1. Історія книгорозповсюдження в Україні

 

На початок 90-х років в системі Держкомвидаву УРСР налічувалось 1080 книгарень і 455 кіосків. Розповсюдженням літератури займалося 458 кіосків Укоопспілки, 6712 кіосків ВО „Союздрук”, 25 книгарень та кіосків спеціалізованої мережі „Академкнига”, 25 – „Воєнкнига”, 4 – "Транспортна книга", інші структури.

 

Кадри для книжкової торгівлі готувалися у спеціалізованих вищих і середніх навчальних закладах та в системі професійного навчання. З 1960 р. була розпочата підготовка фахівців в Московському поліграфічному інституті за спеціальністю „Книгознавство: організація книжкової торгівлі”. З 1972 р. фахівців почали готувати в Українському поліграфічному інституті (м. Львів). Освіту в галузі книжкової торгівлі також забезпечували інститути культури (Москва, Ленінград, Київ, Мінськ, Горький, Вільнюс, Таллін), книготоргові технікуми (Москва, Ленінград, Саратов, Новосибірськ, Київ). З початку 70-х років поліграфічні училища почали готувати молодших продавців. З 1972 р. при Московському і Українському поліграфічних інститутах Держкомвидавом і Міністерством освіти було розпочато програму планового підвищення кваліфікації фахівців книжкової торгівлі з відривом від роботи.

 

Загальне керівництво (не управління) видавничо-поліграфічним комплексом здійснював підпорядкований Раді Міністрів неодноразово реорганізований під різними назвами Держкомвидав СРСР: Комітет у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі. (Положення про Держкомвидав СРСР затверджено постановою РМ СРСР № 776 від 19 ХІ 1973 р.).

 

Апарат Держкомвидаву складався з галузевих відділів, головних управлінь за видами діяльності, головних редакцій основних розділів літератури. Структура Держкомвидаву СРСР дублювалася Держкомвидавами союзних республік. Держкомвидавам республік, зокрема УРСР, були підпорядковані відділи поліграфвидавів при обласних виконкомах.

 

Керівництво книжковою торгівлею на рівні СРСР здійснювалося ВО „Союзкнига”, республіканськими об’єднаннями, зокрема РО „Укркнига”, облполіграфвидавами та книготоргами на місцях.

Основною книготорговою системою була державна книжкова торгівля Держкомвидаву УРСР. Її очолювало РДО „Укркнига”, яке мало в своєму підпорядкуванні 24 обласних, Київську та Севастопольську міські книготорговельні організації. 4 міжобласні гуртові бази в Києві, Харкові, Дніпропетровську та Львові. Видання центральних та республіканських видавництв замовлялись книготоргами в наперед визначені терміни за тематичними планами, „Книготорговими бюлетенями”, „Бланками для замовлень”. Чітка система замовлення і поставки книг поширювалася на республіканський і обласний рівень. Доступності видань сприяла система спеціалізованих книгарень та відділів ”Книга-поштою”. Проводилась рекламна та інформаційно-бібліографічна робота. Впроваджувались різноманітні форми букіністичної торгівлі: продаж комісійної літератури, цільовий і вільний книгообмін, аукціони. Власні мережі книжкових магазинів та кіосків мали системи „Академкнига”, „Військова книга”, „Транспортна книга”, „Союздрук”. Поширенням книжок в сільській місцевості займалася система споживчої кооперації. Книгообмін з країнами соціалістичного табору забезпечувала організація – „Книгоекспорт”: з початку 60-х рр. в кожному обласному центрі УРСР діяла книгарня „Дружба”. Чітко працювали бібліотечні колектори, що комплектували фонди масових і спеціальних бібліотек.Особливістю книжкової торгівлі є необхідність в існуванні розвиненої оптової ланки.

 

Специфікою оптової ланки в системі книгопоширення було поєднання функцій гуртової і роздрібної торгівлі.

 

У союзних республіках функції гуртової торгівлі виконували відповідні підрозділи Держкомвидавів, які закуповували продукцію республіканських видавництв, а також центрально-союзних у ВО „Союзкнига”. В Україні діяло РО „Укркнига” з чотирма базами у Києві, Дніпропетровську, Львові, Харкові. Після РСФСР це була найбільша республіканська мережа книгопоширення. У областях функції гуртової торгової мережі виконували облкниготорги.

 

Оптово-роздрібна мережа доповнювалася мережею спеціалізованих організацій: „Академкнига”, „Воєнкнига”, „Транспорткнига”, „Союздрук”.

 

Гуртова ланка книжкової торгівлі була забезпечена книготорговими базами й складами. У системі Держкомвидаву вони перебували на повному або кошторисно-плановому госпрозрахунку. Здійснювали торгівлю безпосередньо або через організацію, якій підпорядковувалися.

 

До типової структури гуртової організації „Укркнига” входили асортиментні відділи, торгові відділи замовлень книготоргів, економічна служба.

 

Для поповнення асортименту літератури книготоргів і перерозподілу наявних запасів проводились оптові книжкові ярмарки. За територіальною ознакою ярмарки були всесоюзні, міжреспубліканські, міжобласні і обласні. У них брали участь підприємства Держкомвидаву СРСР, Держкомвидавів Союзних республік, організації інших книготорговельних систем – споживчої кооперації, „Академкниги” та ін.

 

У гуртовій ланці була зосереджена робота по вивченню попиту на книжкову продукцію.

 

За організаційною структурою виділяли стаціонарну, пересувну і поштово-посилкову книготоргові мережі. Стаціонарну мережу утворювали магазини та кіоски. Пересувна книготоргівля доповнювала стаціонарну і була максимально наближена до покупця. В залежності від матеріальної бази пересувна торгівля поділялася на розвізну і розносну. Розвізну представляли автолавки та інші транспортні засоби. Розносна торгівля була представлена столиками для торгівлі на вулицях та книжковими базарами. Поштово-посилкова складалась з магазинів і відділів „Книга-поштою” і „Ноти поштою”.

 

Основою роздрібної книготорговельної мережі були книжкові магазини, на базі яких розгорталася більш дрібна мережа: кіоски, вуличні столики, книжкові автолавки, книгоноші.

 

Ще однією ланкою державного роздрібного поширення книг була мережа організацій і підприємств Міністерства зв’язку СРСР, що поширювала періодичні видання за попередньою передплатою і уроздріб, а з ними також і книжкову продукцію як додаток до газет і журналів або у вільному роздрібному продажу. Книжковою торгівлею в апараті Міністерства зв’язку СРСР керувало Головне управління з розповсюдження і експедиції друку „Союздрук”. Розповсюдженням періодичного друку на місцях займалися міські і міжрайонні контори „Союздрук„.

Торгове обслуговування контингенту Радянської Армії і Військово-морського Флоту здійснювалось книготорговою мережею Головного Управління торгівлі Міністерства оборони СРСР, в підпорядкуванні якого знаходилися книгарні і кіоски. У великих містах працювали універсальні книгарні „Військова книга”. Загальне керівництво здійснювало управління книжкової торгівлі „Воєнкнига”. Мережею забезпечувався продаж книг оборонної, військово-патріотичної і універсальної тематики у військових частинах через магазини, кіоски, автолавки, бібліотеки, за допомогою книгонош. „Воєнкнига” одержувала книги спеціалізованого видавництва „Воениздат” та інших видавництв безпосередньо з друкарень і складів видавництв або через ВО „Союзкнига”.

 

Розповсюдження видань Академії наук СРСР здійснювалося через апарат видавництва «Наука», у складі якого була книготоргова контора „Академкнига”. До її складу входили міжобласні книготорговельні контори з оптовими складами, книгарнями і книжковими кіосками. Не дивлячись на те, що торговий оборот системи „Академкнига” складав менше 1% від загального роздрібного товарообігу книжкових товарів, вона мала велике значення, оскільки реалізовувала вузькопрофільні наукові видання в місцях зосередження учених і забезпечувала їх необхідними виданнями іншої тематики, які замовляла у ВО „Союзкнига”.

 

Спеціалізована державна книготоргова мережа працівників транспорту, в першу чергу залізниць, знаходилась в підпорядкуванні видавництва „Транспорт” Держкомвидаву СРСР. В підпорядкуванні відділу „Транспортна книга” знаходились спеціалізовані книгарні і кіоски, а також розгалужена мережа суспільних розповсюджувачів книги на залізницях і підприємствах транспорту. Видавництво „Транспорт” здійснювало поставки своїх видань безпосередньо зі складів, а всі інші видання надходили з баз „Союзкниги”.

 

Інші книготорговельні системи, як державні (торгова мережа видавництва „Стандарти”, управління постачання ряду міністерств і відомств), так і кооперативні (книжкові лавки письменників Літфонду СРСР, магазини Всесоюзної театральної спілки, Музичного фонду СРСР і т.ін.), мали незначний торговий оборот.

  

Другою за величиною після Держкомвидаву СРСР була система книжкової торгівлі споживчої кооперації. Вона зосереджувала 60% книготорговельної мережі країни, на її частку припадало 17-18% загального роздрібного товарообігу книжкової продукції. Управління книжковою торгівлею споживчої кооперації здійснювалося по типу керівних органів книжкової торгової системи Держкомвидаву СРСР.

 

Реалізація книжок здійснювалась через районні і сільські книжкові магазини. Книги в магазини поставлялися через книжкові склади універсальної торгової бази споживспілки, які діяли на різних регіональних рівнях.

 

Книжкові магазини Укоопспілки будувалися за типовими проектами з торговельною площею 100-150 м.кв. на 2-3 робочих місця. Приблизні норми робочих місць, затверджені Центросоюзом, становили біля 6,5 тис. жителів на 1 продавця. На 1 тис. мешканців передбачалося 3,5 м.кв. торговельної площі. Було рекомендовано відкривати книжкові магазини в населених пунктах з чисельністю населення більше 1,5 тис. осіб.

 

 
Також реалізація книг здійснювалась через магазини і відділи „Книга-поштою. Вони виконували замовлення на наявні в їх фонді книги центральних і республіканських видавництв.

  

Інформаційними матеріалами для збору замовлень на книги були тематичні плани випуску видавництв, „Книготорговий бюлетень”, каталоги, інформаційні листи, проспекти і т.ін. Існувала єдина централізована система збору замовлень для всіх книготорговельних організацій. Плани випуску літератури розсилалися у всі книгарні в кількості, достатній для організації прийому попередніх замовлень від індивідуальних читачів, обслуговування громадських розповсюджувачів книги, народних книгарень, що користувалися послугами магазину. Попередні замовлення на оголошені до випуску книги у встановлені терміни передавались асортиментним відділам книготоргів. Одержані замовлення узагальнювались в центральних оптових організаціях („Укркнига”). Замовлення на видання республіканських видавництв здійснювалося за схемою: магазин – обласний книготорг – республіканське об’єднання книжкової торгівлі – республіканське видавництво. Замовлення на видання центральних видавництв: магазин – обласний книготорг – республіканське об’єднання книжкової торгівлі – ВО „Союзкнига” – центральне видавництво.

 

У 1965 р. у Всесоюзному об’єднанні книжкової торгівлі „Союзкнига” був створений відділ соціологічних досліджень, у функції якого входило вивчення попиту і кон’юнктури книжкового ринку. Дослідження проводились і на рівні окремих книготорговельних підприємств. Велися журнали „Що видати”, зошити відмов, картотеки „Попит”, проводилися вибіркові опитування покупців. Виявлялась частина відвідувачів, які не стали покупцями. З’ясовувалось, на які книги був незадоволений попит. Фіксувалась думка покупців про якість видавничої продукції та рівень торговельного обслуговування.

 

Кризові явища, що супроводжували трансформаційні процеси в економіці країни після набуття нею незалежності, призвели до руйнації налагодженої системи книжкової торгівлі. Зменшилось число гуртових та роздрібних підприємств галузі, відбувся розрив налагоджених зв’язків у сфері замовлення і розподілу книг, погіршився стан інформаційного забезпечення книготорговельної діяльності.
 

2. Сучасний стан книгорозповсюдження в Україні

На розвиток книговидання, складовою частиною якого є книгорозповсюдження, впливають соціально-економічні процеси, що відбуваються в державі. Розвиток зазначеного виду діяльності безпосередньо залежить від демографічної ситуації в країні, стану економіки, політичних факторів, розвитку провідних технологій, рівня культури суспільства.

 

На обсяги реалізації книжкової продукції значний вплив мають демографічні фактори, оскільки вони визначають наявність та основні характеристики споживачів. Низький рівень народжуваності та підвищення рівня смертності в Україні викликало скорочення чисельності населення з 51,8 млн.чол. у 1990 році до 46,2 млн.чол. у 2008 році, що стало одним із чинників зниженя попиту на друковані видання. Крім того, активні міграційні процеси призводять до зміни читацьких преференцій, а, отже, спричиняють структурні зрушення в асортименті реалізованої літератури.

 

Зменшення реальних доходів населення і зростання цін на книжкову продукцію також скоротили попит на неї та її реалізацію. За даними Держкомстату питома вага витрат домогосподарств на задоволення культурних потреб (в т.ч. на придбання книг) та відпочинок становить 2,4%. Оцінюючи перспективи розвитку книготорговельної галузі можна передбачити, що поглиблення кризових явищ у вітчизняній економіці погіршить стан реалізації видань, оскільки книга не є товаром першої необхідності, а, отже, структурні зрушення у складі витрат населення відбудуться не на її користь.

Значний вплив економічні фактори мають і на пропозицію книжкової продукції на ринку. Економічна криза початку 90-х років негативно позначилась на діяльності усіх галузей, в тому числі і видавничої. Протягом 1986 – 1990 років ситуація з випуском книжкової продукції була стабільною, в розрахунку на 1 жителя видавалося більше 3 видань. За 1990-2001 роки обсяги виробництва за тиражами скоротилися більш ніж утричі. Починаючи з 2000 року відбувається зростання обсягу випуску книжкової продукції за назвами, однак, слід відзначити, що стабільною є тенденція до зниження середнього тиражу видань. У 2007 році в Україні видавництва і видавничі організації усіх форм власності випустили 17987 назв книг і брошур тиражем 56,1 млн примірників, що становить 1,21 книжки на кожного мешканця країни (в Росії у 2007 році даний показник був на рівні 4,58 прим., в країнах євросоюзу він коливається в межах 5-8 примірників).

 

У 2008 році в Україні вийшло 24040 назв книг і брошур, загальним тиражем 57316 тис. пр., що, порівняно з аналогічним періодом 2007 року, становить: за назвами ‑ 133,7 %, за тиражами ‑ 102,1 %. Однак ці показники майже не вплинули на збільшення кількості випущених книг на одного жителя країни.

 

Українською мовою книжок і брошур випущено 16418 назв, загальним тиражем 31973,3 тис. пр., що, порівняно з аналогічним періодом 2007 року, становить: за назвами – 138,8%, за тиражами – 111,1%.

 

Однією з причин, що зумовлює таку ситуацію у сфері українського книговидання, є експансія імпортованої книги на вітчизняному ринку. Впровадження свого часу пільгового оподаткування для суб’єктів видавничої справи в Росії призвело до зменшення витрат на виробництво книжкової продукції, внаслідок чого російська книга стала дешевшою від української. Крім ціни, вітчизняна література поступається і повнотою асортименту. У 2007 році в Росії видано 108791 назв книг і брошур накладом 665682,7 тис. примірників (в Україні ці показники менші у 6 і 12 разів відповідно). Як наслідок – за оцінками фахівців український ринок на 85 – 90% охоплений імпортованою літературою.

 

Законодавчі акти, що передбачали введення пільг для видавців та книгорозповсюджувачів, приймалися і в Україні, але їх дія була нетривалою, а спектр передбачених податкових пільг – обмеженим. Втім, їх впровадження сприяло збільшенню випуску по тих видах друкованої продукції, на які поширювались пільги. На сьогодні, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» від 18.09.08 р. №521-VІ до 01.01.2015 р. збережене пільгове оподаткування суб’єктів видавничої діяльності, яке передбачає пільги з оподаткування ПДВ, податком на прибуток, митом.

 

Вплив науково-технічних факторів виявляється в загальносвітовій тенденції розвитку електронних засобів комунікації, що також впливає на книжкову торгівлю. З одного боку розвиток новітніх технологій надає книготорговельним підприємствам можливість застовувати прогресивні форми реалізації товарів та використовувати засоби мережі Інтернет для формування асортименту книгарень. З іншого ‑ науково-технічний прогрес призводить до підвищення рівня конкуренції в галузі книгопоширення (поява книжкових інтернет-магазинів) та товарів-конкурентів (електронні видання, аудіокниги, електронні книги).

 

За результатами дослідження ACNielsen, проведеного в 2006 році, через мережу Інтернет здійснює покупки кожен десятий житель планети. При цьому найбільш популярним товаром є книги. На сьогодні в Україні існує понад 20 інтернет-книгарень (bambook.com, bookzone.com.ua, petrovka.ua, book-ye.com та ін.). Але даний метод придбання книг не є популярним серед українців. За результатами досліджень книжкового ринку, здійснених компанією GfK Ukraine, через інтернет придбали книги менше 1% опитаних респондентів.

 

На сьогодні реалізація книжкових видань населенню здійснюється через книжкові відділи, магазини (як незалежні так і мережеві), супермаркети, кіоски та прилавки, виставки, мережу Інтернет, книжкові клуби, відділи реалізації видавництв, книгонош та через відділення «Укрпошти». Як свідчать дані соціологічних досліджень, понад 50% респондентів віддають перевагу придбанню книжок у магазинах. Саме тому проблема пропорційності розміщення книготорговельної мережі та її територіальної наближеності до споживачів, є надзвичайно актуальною.

 

З метою подолання негативних наслідків економічної кризи, зміцнення позицій вітчизняних виробників друкованої продукції, поліпшення фінансово-економічного стану підприємств галузі Уряд ініціював прийняття низки нормативно-правових актів.

 

Відчутним імпульсом для розвитку книговидавничої справи, безумовно, слугує Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» від 18.09.08, яким до 2015 року продовжено дію режиму пільгового оподаткування господарської діяльності суб’єктів видавничої справи.

Певні преференції у вирішенні майнових питань надає Закон України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо книговидавничої справи», відповідно до якого вітчизняні видавництва та підприємства з розповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження книжкової продукції не менш як 50 відсотків державною мовою, мають переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди приміщень державної та комунальної власності.

Зазначена норма також визначена статтею 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Збереження існуючої мережі закладів культури, зокрема, видавництв і книгарень передбачено Указом Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури та духовності в Україні» від 12.01.09 № 6/2009, Постановою Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження» від 16.01.09 № 901-IV.

 

З метою удосконалення чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність суб’єктів видавничої справи, Комітет вніс пропозицію щодо законодавчого закріплення, збереження цільового призначення видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження за умови їх приватизації шляхом прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України щодо приватизації державного майна”. Зазначений законопроект на сьогодні проходить процедуру погодження у центральних органах виконавчої влади.

 

Продовжується робота з підготовки та доопрацювання законопроекту «Про заборону виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності».

 

Крім того, Кабінетом Міністрів України в минулому році було прийнято розпорядження «Про вимоги щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією», спрямоване на збереження та подальшу розбудову мережі книгорозповсюдження в Україні. Реалізація цього нормативно-правового акта сприятиме відкриттю нових книгарень в селах, селищах, районних центрах, містах з урахуванням кількості місцевого населення.

 

Вимоги щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією включають такі норми:

 

 

Адміністративно-

територіальна одиниця

Мінімальна кількість

об’єктів роздрібної торгівлі

Площа приміщення для торгівлі, що перебуває у державній та комунальній власності, кв. метрів

1.

 

Село із загальною чисельністю жителів:

 

 

до 5 тис.

книжковий кіоск

до 20

від 5 тис.

книжковий прилавок

‑ // ‑

2.

Селище із загальною чисельністю жителів:

 

 

до 5 тис.

книжковий кіоск

‑ // ‑

від 5 до 10 тис.

книжковий прилавок

від 20

3.

Місто (без районного поділу) із загальною чисельністю жителів до 20 тис.

книжковий магазин

від 100

4.

Місто (без районного поділу) – на кожні 20 тис. жителів

‑ // ‑

‑ // ‑

5.

Район міста – на кожні 20 тис. жителів

‑ // ‑

від 50

 

 

Держкомтелерадіо постійно проводить моніторинг виконання місцевими органами виконавчої влади зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України.

 

Відповідно до звіту за 2008 рік щодо стану функціонування книжкових магазинів, книжкових кіосків і відділів книги в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі станом на 01.02.09 функціонує 6724 об’єкти, в т. ч. книжкових кіосків – 1829; книжкових відділів – 3779; книжкових магазинів – 1116.

 

Отже, впродовж другого півріччя 2008 року у порівнянні з першим півріччям збільшилась кількість об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією, а саме: книжкових магазинів – на 85 одиниць, книжкових кіосків – на 97 одиниць, книжкових прилавків – на 525.

 

 

об’єкти

роздрібної торгівлі

перше півріччя

друге півріччя

Приріст

книжкові магазини

1031

1116

85

книжкові

кіоски

1732

1829

97

книжкові

прилавки

3254

3779

525

 

Збільшилась кількість об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією в сільській місцевості 8 областей: Волинській – 2 магазини; Луганській – 27 відділів; Миколаївській – 39 відділів; Одеській – 12 кіосків, 72 відділи, 2 магазини; Сумській – 5 відділів, 2 магазини; Хмельницькій – 108 відділів, 13 кіосків; Черкаській – 36 відділів; Чернігівській – 48 відділів.

 

В Запорізькій області ситуація із функціонуванням роздрібної торгівлі книжковою продукцією в сільській місцевості у порівнянні з іншими областями найкраща. Станом на 01.01.09 в області при мінімальному визначенні об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією 55 ‑ функціонує 86 (книжкових кіосків – 15; книжкових прилавків – 57; книжкових магазинів –14).

 

Водночас не викликає оптимізму ситуація із забезпеченням друкованою продукцією сільського населення таких областей як Вінницька (при мінімальній кількості об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією у сільській місцевості, встановленої для адміністративно-територіальної одиниці 1367 у наявності функціонує 165 одиниць), , Дніпропетровська (відповідно: 1457 – 183), Донецька (відповідно: 725 – 32), Житомирська (відповідно: 1686 – 361), Івано-Франківська (відповідно: 800 – 30), Кіровоградська (відповідно: 1025 – 52), Київська (відповідно: 1168 – 166), Луганська (відповідно: 914 – 340), Львівська (відповідно: 1906 – 9 (вказано лише книжкові магазини).

 

На сьогодні позитивна тенденція стосовно збільшення кількості об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією спостерігається у містах таких областей: Вінницька (при мінімальній кількості визначених об’єктів 24 у наявності функціонує 48); Волинська (відповідно: 19 ‑ 45), Дніпропетровська (відповідно: 117 – 309), Донецька (відповідно: 164 – 384), Житомирська (відповідно: 22 – 42), Запорізька (відповідно: 54 – 83), Івано-Франківська (відповідно: 19 ‑ 48), Київська (відповідно: 36 – 89), Кіровоградська (відповідно: 12 – 25), Луганська (відповідно: 64 ‑ 254), Одеська (відповідно: 60 ‑ 98), Миколаївська (відповідно: 32 – 104), Рівненська (відповідно: 18 – 40), Сумська (відповідно: 28 – 34), Тернопільська (відповідно: 13 – 72), Харківська (відповідно: 14 – 25), Херсонська (відповідно: 20 – 196); Хмельницька відповідно: 31 – 93), Черкаська (відповідно: 18 – 35), Чернівецька (відповідно: 12 – 45), Чернігівська (відповідно: 21 – 27), а також у містах Києві (відповідно: 133 – 512) та Севастополі (відповідно: 17 – 67).

 

Держкомтелерадіо на сьогодні опрацював дані щодо функціонування у І кв. ц.р. книжкових магазинів, кіосків і прилавків у АР Крим, 16 областях, Києві та Севастополі.

Аналізуючи отримані дані у порівнянні з даними на кінець 2008 року, зокрема, у АР Крим спостерігається зменшення книжкових кіосків (функціонувало 11 – на сьогодні функціонує 4); книжкових магазинів (з 19 до 18); Івано-Франківській (магазинів функціонувало ‑ 36, нині ‑ 35), Київській (зменшилась кількість книжкових магазинів у населених пунктах до 20 тис. жителів з 9 до 8, зате кіосків збільшилось з 32 до 33, прилавків з 125 до 126), Херсонській (спостерігається зменшення у сільській місцевості книжкових кіосків з 12 до 10, прилавків з 91 до 90).

 

Водночас у Донецькій (книжкових магазинів функціонувало – 82, нині – 99; кіосків 133 ‑ 135, прилавків відповідно 169 – 176), Луганській (у сільській місцевості збільшилась кількість книжкових магазинів з 17 до 18, кіосків з 107 до 117, так само у містах: магазинів з 52 до 54, кіосків з 121 до 125), Хмельницькій ( у сільській місцевості збільшилось магазинів з 8 до 11), Полтавській (спостерігається збільшення магазинів у містах з 28 до 31, кіосків з 3 до 15), Рівненській (у містах збільшення магазинів з 21 до 23, у сільській місцевості книжкових прилавків з 20 до 26).

 

На сьогодні Комітет не отримав звітів щодо функціонування об’єктів роздрібної торгівлі книжковою продукцією в таких областях як Вінницька, Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Тернопільська, Харківська, Чернівецька.

 

Держкомтелерадіо і надалі буде тримати в центрі уваги функціонування об’єктів роздрібної торгівлі, систематично проводитиме моніторинг надання книготорговельних послуг населенню відповідно до Вимог, встановлених розпорядженням Кабінету Міністрів України.