Бейрут – книжкова столиця світу

Щорічно 23 квітня, у рамках проведення Всесвітнього дня книги і авторського права, відбірковий комітет у складі Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації книготорговців та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ обирає всесвітню столицю книги. Всесвітній день книги відзначають з 1996 року за рішенням ЮНЕСКО. Дата 23 квітня була обрана через те, що у цей день року померли Сервантес та Шекспір та де ла Вега, народилися Дрюон та Набоков. Цікаво, що саме 23 квітня народився також наш земляк письменник Андрій Курков.

 

Всесвітню столицю книги стали обирати починаючи з 2001 року.

 

23 квітня 2009-го нинішня книжкова столиця-2008 Амстердам передає естафету ліванському Бейруту. Вибір Бейруту як книжкової столиці обґрунтований, зокрема, “прихильністю ліванської столиці до ідеалів культурного розмаїття, діалогу й терпимості, а також змістовністю й динамічним характером представленої програми”. В уявленні українців навряд чи Ліван асоціюється з літературою – передусім це країна, що розташована на узбережжі Середземного моря, а тому користується увагою туристів. Ну, ще, можливо, ми знаємо, що символом цієї країни є кедр. І мало кому відомо, що саме Ліван дав світові перший алфавіт – а вірніше, давні фінікійці, які мешкали на його теренах.

 

Сьогодні в державі з населенням лише чотири мільйони проживають послідовники приблизно 17 різних релігій та віросповідань. Це світоглядне розмаїття, безперечно, відобразилося й на літературі. Ліванці вважаються арабською нацією, що найбільше читає, відповідно ліванська література – одна з найрозвиненіших в арабському світі. А в Національному музеї Бейрута зберігаються зразки фінікійського алфавіту, який ліг в основу грецької й арабської писемності. Найвідомішими письменниками Лівану сьогодні називають Аміна Маалуфа, Еміля Насраллаха і Ханана Аль-Шейха. Проте сучасному українському читачу невідомі не лише сучасні письменники Лівану, а й ті, що творили 100-300 років тому. На жаль, про них знають хіба спеціалісти-літературознавці. Хоча, до прикладу, та ж Індія з літературою асоціюється більше.

 

У дечому Україна дуже подібна до Лівану: спробуйте запитати пересічного ліванця про те, кого з українських письменників він знає. Зрештою, українських письменників не знають і в інших країнах світу. То, може, й нам потрібно претендувати на це почесне звання? Наприклад, Львів – всесвітня столиця книги. Здається, звучить непогано. “Прихильність до ідеалів культурного розмаїття” в нас ніби є, “діалог і терпимість” – теж знайдеться. Отож, залишається вразити міжнародний відбірковий комітет представленою програмою. І тоді увага світової літературної громади точно буде нашою. Принаймні на один рік.

 

 

 

Редкція