Що там під шинеллю в Гоголя?

Є в славетному місті Харкові вулиця Гоголя, яка майже в усю довжину розписана графіті на гоголівську тематику. Ці малюнки, схоже, зроблені як спростування того образу письменника, який йому сьогодні створили в мистецтві – таємничого дивака-містика, який писав дивні й апріорі незрозумілі, надзвичайно глибокі речі про чортівню і хутір поблизу Диканьки…

 

Микола Васильович і гоголь-моголь

 

 

Цікаво, що провідний майстер, який працював над розписом вулиці Гоголя, підписується іменем Gamlet, даючи охочим простір для різноманітних літературних алюзій. Художники дотепно й іронічно переосмислюють звичний «образ Гоголя», граючись не тільки гоголівським текстом, але й багатьма сучасними легко впізнаваними знаками. Щоб не бути голослівною, наведу кілька прикладів. Оскільки в масовій свідомості найпершою асоціацією на прізвище «Гоголь» є все-таки не сам Микола Васильович, а відома всім корисна (!) яєчна страва, то абсолютно природно виглядає зображення письменника з чашкою і розбитим яйцем, а також супутнім підписом «Гоголь бодрый, ибо пьет гоголь-моголь».

 

Крім того, художники багато граються із популярними образами, зображуючи «Гоголя в чоботях» (як натяк на казку Шарля Перро «Кіт у чоботях»), Гоголя, який грає на гармошці (тоді як поряд Крокодил Гена і Чебурашка шукають цього самого Гоголя десь на художній виставці, присвяченій, очевидно, теж Гоголеві!), із тієї ж «опери» – пряжка у формі Чебурашки на штанях Миколи Васильовича.

 

 

"Курочку Рябу" теж Гоголь написав?

 

На окрему увагу заслуговують написи на зразок «Курочку Рябу тоже Гоголь написал», «Гоголь на 1-м авто», «Мужик просто режет рыбу». Найімовірніше, тут ідеться про іронію стосовно того, що Гоголь буцімто написав «про все», робив «усе», а також на ту глибину, якої вже звикли дошукуватися в текстах Гоголя: мовляв, нічого дошукуватися, мужик просто ріже рибу! Характерно, що на одному з фрагментів згадано двох інших письменників-диваків, навколо яких так само давно звикли створювати міфи – Даниїла Хармса «в польоті» під Оксаниними черевичками й опосередковано – Михайла Булгакова. Здогадайтеся, звідки взято геніальне «Ваше эскуство нэ горыть, но змывается»? Та ще й зі збереженням мовних особливостей прибиральниць, які ретельно змивають вуличні графіті!

 

Схоже, графіті на харківській вулиці Гоголя сигналізують про появу нових тенденцій у сприйнятті образу письменника. Найпевніше, йдеться про переосмислення образу Гоголя, яке, можливо, невдовзі призведе до такого явища, яке в літературознавстві називають «десакралізацією». Простіше кажучи, зі святих знімають ряси, а з письменників – їхні традиційні літературні «шати» (чи – шинелі?). Зрештою, цього варто було очікувати давно, ще з початком «уведення Гоголя в маси» за допомогою київських «Гогольфестів». І якщо це справді так, то після «грандіозних» святкувань 200-річчя письменника варто очікувати на нові «десакралізаторські нотки» стосовно Гоголя. Як там буде – покаже час. Або якісь інші графіті в якомусь іншому місті.

 

 

Христя Нечитайко