Ліля Брік —жорстока муза

Критики й донині не можуть визначитися, ким же насправді була Лілія Юріївна Брік. Прекрасною актрисою, всебічно розвиненою особистістю, чудовою піарницею, femme fatale, справжнім поціновувачем людського генія, невиправною авантюристкою… Не варто ворожити на кавовій гущі, аби визначити, що всі ці риси були їй притаманні. Це так само достеменно, як і факт, що без неї Володимир Маяковський не створив би своїх найкращих поем.

Назвати Лілю Брік красунею міг лише той, хто був по вуха в неї закоханий. Невисока, худа, сутулувата, із величезними чорними очима, вона, проте, мала щось особливе, жіночне. Саме це заворожувало й змушувало захоплюватися нею всіх чоловіків. Варто було Лілі лише глянути на представника сильної статі, як жертва відразу опинялася біля її ніг. Її магнетизмом були зачаровані Федір Шаляпін і Борис Пастернак. Однак лише для Маяковського Ліля Брік стала величезним щастям і найбільшою трагедією в житті.

 

Фатальне знайомство поета-початківця з уже заміжньою Брік відбулося в 1915 році. Саме тоді сестра Лілі Ельза завітала до дому Бріків зі своїм добрим другом і коханим Володимиром. Із першого погляду Маяковський не на жарт зацікавився господинею й навіть на колінах попросив дозволу присвятити жінці ще неопубліковану поему «Облако в штанах». Кілька днів потому Маяковський благав Бріків прийняти його «у родину», пояснюючи незвичайне бажання тим, що «закохався безповоротно в Лілю Юріївну». Невдовзі вся Москва заговорила про незвичайний «шлюб утрьох».

 

Що це було? Своєрідна самореклама? Перша фірма при поеті? Адже Ліля та Осип Бріки, як ніхто, знали ціну справжньому людському генію. Оцінюючи  всі  наступні події, можна сказати, що Ліля була не лише музою, але  й  продюсером, ідеологом,  куратором Маяковського. Кожен із незвичайної родини залишався при своїх інтересах: Осип Брік насолоджувався  творчим потенціалом Маяковського, друкуючи твори поета власним коштом, Ліля Брік — непідробним обожнюванням письменника, Володимир — можливістю бути поряд із своєю коханою‑музою.  Однак  жінка вважала,  що для повного творчого розкриття Маяковському потрібні страждання. І слід зауважити, що вона мала рацію. Отож, раз  у  раз поет влаштовував сцени ревнощів, адже Ліля крутила інтрижки на кожному кроці. Маяковський намагався терпіти всі приниження, аби бути поруч із нею, поруч із коханою, поруч із музою. А та, переконана в особистій владі над закоханим шанувальником, інколи чинила доволі жорстоко. Якось після чергового скандалу, розбурханого Маяковським, вона повідомила, що їм краще декілька місяців пожити окремо. За ці три місяці вимушеного відлучення Володимир написав одну з найкращих своїх поем — «Про это».

 

Проте й сам Маяковський мав романи на стороні. Але всі його стосунки з іншими жінками, навіть за кордоном, Ліля контролювала, не даючи можливості забути про себе. Муза була жорстокою. І будь-який шанс поета закохатися в іншу жінку благополучно знищувався. Та все ж Амур не обділив своєю увагою Володимира та модель Дому Шанель Тетяну Яковлєву: Маяковський не лише присвятив дівчині поезії, але й запропонував руку і серце. Це дуже не сподобалося Лілі, яка егоїстично не могла уявити в серці поета когось іншого, окрім себе. Тож жінка за допомогою сестри влаштувала все так, щоб Маяковський повірив у шлюб Яковлєвої з іншим. Поетові не судилося розкусити підступний задум Брік. Він вкотре залишився з Лілею, продовжуючи плідно працювати.

 

Півроку потому, коли родина Бріків перебувала в Берліні, на Лілю й Осипа в готелі чекала термінова телеграма. Володимир Маяковський покінчив життя самогубством. Він залишив посмертну записку, в якій визнавав горе‑музу своєю сім’єю й благав кохати його.

 

До кінця своїх днів Ліля не переставала картатися через смерть коханого друга. Жінка була переконана: якби не її злощасний від’їзд із Росії, вона врятувала б Володимира. Тим більше, Брік знала про схильність поета до кардинальних вчинків: «Володя був неврастеником, — говорила Ліля, — із першого дня нашого знайомства він думав про самогубство». До речі, кілька разів  жінці  все-таки вдавалося  рятувати неврівноваженого митця від невідворотного вчинку.

 

У  рік  смерті   Володимира Маяковського Лілі Брік було 39 років. Після розлучення з Осипом вона  ще  двічі одружувалася. Із останнім чоловіком  —  Василем Катаняном  —  Ліля  прожила  в  шлюбі близько сорока  років. А із життя ця неординарна жінка пішла  тоді, коли  сама за­бажала: наковталася снодійних пігулок.

 

То якою ж все-таки була Ліля Брік? — питання риторичне. Вона була жінкою, яка зробила все можливе, щоб Маяковський прожив коротке, але пристрасне життя. Своєю непередбачуваною поведінкою вона завжди тримала поета у творчому тонусі. Результатом страждань, яких Ліля завдавала коханому, стали неперевершені поетичні твори. Можливо, якби Брік так натхненно не сотала жили з Маяковського, то творчий геній письменника не досяг би таких вершин.

Юля ШЕРЕТЬКО