Муза царського походження

tamar

МУЗА

Поему Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі” називають шедевром середньовічної літератури. Ідеали шляхетності, дружби й кохання, оспівані у творі, роблять його актуальним у будь-які часи. Однак мало хто знає, що на написання знаменитої поеми Руставелі надихнула одна з найвеличніших жінок світової історії – цариця Тамара, у яку поет був закоханий. Цей факт довгий час замовчувався грузинською церквою – аби не „кидати тінь” на чесне ім’я цариці, яку проголосили святою. У XVII столітті грузинський патріарх Антоній І навіть публічно спалив перші друковані примірники поеми. Однак правда все ж не загубилася у часі: якби не цариця Тамара, світ міг би ніколи не побачити „Витязя у тигровій шкурі”.

Точної дати народження Тамари дослідники не знають – однак більшість схиляється до 1165 року. Тамара рано лишилася без матері, й за її виховання взялася тітка Русудан: забезпечила племінниці блискучу як на той час освіту, прищепила релігійність. Коли дівчині було близько 20 років, її батько, цар Георгій ІІІ, зважився на неординарний вчинок: передчуваючи свою смерть, він коронував доньку. Таким чином Тамара стала першою жінкою-правителькою Грузії. Після смерті батька дівчині довелося керувати країною самотужки – і це їй непогано вдавалося. За переказами, Тамара дивним чином поєднувала суто чоловічі і відверто жіночі риси характеру. За ніжним образом ховалась могутня сила – недарма її називали не царицею, а царем („мепе”), прирівнюючи до чоловіків. Час правління Цариці Тамари називають золотим для Грузії. Своїми мудрими й виваженими рішеннями жінка забезпечила країні процвітання й багатство, а собі – повагу та любов народу. Чутки про молоду царицю швидко поширилися сусідніми державами. Однак легенди стосувалися не тільки її мудрості, але й привабливості. Тамара була високою, граційною, трималася гордо й з гідністю – тож отримати її руку й серце прагнули правителі сусідніх держав: візантійські царевичі, сирійський  султан, персидський шах. Однак з політичних міркувань Тамара вийшла заміж за сина російського князя Андрія Боголюбського – Юрія. Шлюб тривав усього два роки: чоловік пив, зраджував та навіть бив царицю. Тамара виявила рішучість, розлучилася з Юрієм і вигнала його з Грузії. А коли той зібрав військо, намагаючись повернутися до країни силоміць – розбила чоловікову армію вщент, і зганьблений Юрій повернувся на Русь.
Держава Тамари продовжувала процвітати й за короткий час стала однією з найзаможніших на той час. Цариця будувала фортеці, дороги, кораблі й школи. Вона оголосила освіту обов’язковою для грузинів, особисто вводила нові предмети, запрошувала до свого двору найкращих вчених, філософів, поетів. Так, при дворі Тамари з’явився Шота Руставелі – він мав хорошу освіту, тому й  отримав посаду скарбничого.
Вважають, що поет одразу закохався у царицю, однак взаємністю вона йому ніколи не відповіла. Натомість, наснажений коханням до величної жінки, Шота Руставелі створив один з найвідоміших творів Середньовіччя – поему „Витязь у тигровій шкурі”. Дослідники стверджують, що образ головної героїні, Нестан-Дареджан, поет повністю „змалював” з коханої жінки. Щоб приховати почуття й не викликати підозр, Руставелі переніс дію поеми до Індії й Аравії – але величність і краса головної героїні видають реальну постать, яка ховається за образом Нестан-Дареджан.
Тим часом Тамара вирішила вдруге взяти шлюб. Її обранцем став князь Давид Сослані, друг дитинства. У подружжя з’явилися діти – син Георгій та донька Русудан. Зрозумівши, що жодної надії на взаємність з боку цариці бути більше не може, Шота Руставелі назавжди залишив Грузію. Він відправився до Палестини, де постригся у ченці в монастирі Святого Хреста. Як і коли пішов з життя великий поет – невідомо. Існує версія, що він помер невдовзі після прийняття постригу, інші джерела стверджують, що він прожив у монастирі до глибокої старості.
Правителька Грузії померла молодою від тяжкої хвороби. Одразу після смерті Тамару оголосили Святою, й вона досі залишається грузинською гордістю, знаною в усьому світі. Недарма в Грузії існує звичай дарувати дівчатам на весілля поему „Витязь у тигровій шкурі”: цариця, яку вважав ідеалом Шота Руставелі, досі є прикладом для наслідування грузинськими жінками.

Світлана Тищенко