«Граф Монте-крісто» — світова подорож паризького чоботаря

Роман «Граф Монте-Крісто» — не просто одне із багатьох творінь Олександра Дюма. Серед творчого доробку плодючого француза, поміж усіх 1 200 романів та п’єс, історія Едмона Дантеса не тільки не загубилася, але й посіла одне з найпочесніших місць. Сталося це і тому, що «Граф Монте-Крісто» закохав у себе велику частину читаючого населення планети, і тому, що для створення цієї історії Дюма зруйнував власноручно створену й відпрацьовану схему творчості та графік написання романів.

Алгоритм творчості Дюма був досить простим — як казали у одній рекламі, «взула і забула». Тобто сісти і якомога швидше написати, а тоді просто забути про вже написане та братися до нового роману. І досі ходять легенди про те, що навіть руйнування стіни в кабінеті не могло завадити письменникові писати. Серед шуму та пилюки Дюма сідав скраєчку столу й писав собі потихеньку. Так він написав майже все. Крім «Графа Монте-Крісто».

 

Усе почалося тоді, коли в тридцятих роках ХІХ століття Олександр Дюма вирішив створити цикл історичних романів. У рекордні терміни вийшов один, другий, третій… Публіка хотіла ще. Тож було б цілком логічно, якби, готуючись до написання чергового історичного роману, пан Дюма проводив свій вільний час у якій-небудь бібліотеці, копирсаючись в історичних наукових роботах у пошуках підходящого сюжету. Але щось штовхнуло Дюма вирушити до найближчого поліцейського відділку, щоб ознайомитися зі злочинами паризьких обивателів. Хтозна, скільки цікавих фактів та ідей Дюма звідти виніс, але абсолютно достовірно відомо, що принаймні одна справа письменника таки зацікавила. Це була історія чоботаря Франсуа Піко. І хоча зараз ім’я цього француза мало про що говорить, але його біографія знайома дуже багатьом — адже вона лягла в основу «Графа Монте-Крісто». А сам Піко став прототипом Едмона Дантеса.

 

За графіком роботи, якого дотримувався Дюма, роман мав з’явитися дуже і дуже швидко. Але несподівано навіть для себе автор вирішив змінити звичний підхід до літературної творчості й приділити «Монте-Крісто» набагато більше часу та енергії. Дюма вирішив перед тим, як викласти на папері сюжетні перипетії, відвідати реальне місце подій. Вирішив — і поїхав подорожувати. Нібито нічого незвичного — зрештою, Дюма й сам казав, що не можна сідати за історичний роман, не бачивши, де описувані відбувалися події. Проте ця подорож затяглася майже на десять років!

 

Основним місцем паломництва став Марсель — вперше Дюма побував у цьому місті в 1834 році, і поки працював над романом, неодноразово туди навідувався. Прискіпливість Дюма до географічних деталей не знала упину: він відвідав кожне місце, що згадується в романі. Письменника у його прагненні до точності не зупинили навіть в’язничні мури: він не полінувався відвідати страхітливий замок Іф, де за сюжетом страждав Дантес.

 

Окремим пунктом у подорожі була Італія та острів Ельба. Коли Дюма оглядав ельбійскі краєвиди, йому дуже сподобалася велика скеля над морем. Її назва — Монте-Крісто (Гора Христа) — дала для фантазії письменника та для майбутнього роману чималий поштовх.
Мандри Дюма «за слідами паризького чоботаря» закінчилися у 1844 році. І саме тоді почалася тріумфальна світова подорож «Графа Монте-Крісто». Першим кроком була публікація роману в одній із паризьких газет. Перший розділ вийшов 28 серпня 1844 року, останній — 25 січня 1846. Те, скільки разів після цього «Граф Монте-Крісто» зазнавав перевидань, статистика замовчує. Мабуть, зворот «багато-пребагато» підходить якнайкраще.

 

Із винаходом кінематографа «Граф Монте-Крісто» помандрував і на екрани. Кіновтілень чоботаря було майже стільки, як перевидань, — одинадцять художніх фільмів, два повноцінні серіали. Але справа не в їхній кількості, а у відповідності (точніше б сказати із часткою «не») оригіналу. Схоже, що кінематографісти влаштували конкурс «хто найбільше познущається з Дюма». Із кожною новою екранізацією в сюжет додавалися все нові епізоди і сюжетні ходи, а в останніх голлівудських екранізаціях від оригінального твору залишилися хіба імена героїв — там Едмон Дантес і по стінах бігає, і ледь не лазерний меч в камері знаходить, щоб за його допомогою вибиратися на свободу.

 

Граф відрізняється від чоботаря так само разюче, як роман Дюма ─ від сучасних екранізацій. Так, ім’я Монте-Крісто викликає якісь асоціації у свідомості споживачів кіноверсій ─ але надто віддалені та спотворені. Світ почав поступово забувати навіть про те, як насправді закінчується книга. «А що, хіба там всі не одружилися і не жили довго і щасливо?»

 

Євген БОЖЕНКО