Влада та українська книжка. Історія стосунків

BookBurning-195x300У зв’язку з черговими планами українського Уряду зі знищення національного книговидання, ми вирішили нагадати вам історію непростих стосунків української книжки з владою.

♠1627 р.          Указ царя московського Олексія Михайловича, яким звелено книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги.

Так у Москві спалено “Учительське євангеліє” Транквіліона-Ставровецького та “Катехизис” Лаврентія Зизанія Тустановського.

♠1689 р.          Патріарша заборона Київській лаврі друкувати книги “… к нам первее не прислав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати…”.

Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорусской печати“, визнали пізніше російські дослідники. (“Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова”, 1905р).

♠1677 р.          Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші “не сходные с книгами московскими”.

♠1690 р.          Московський собор православної церкви засуджує “Кіевскіе новыя книги” П.Могили, С.Полоцького, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивилівського, І.Славинецького, наклавши на них “проклятство та анафему”.

 ♠1693 р.          Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.

♠1693 р.          Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

♠1709 р.          Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою.

♠1718 p.          Спалення архівів та книгозбірні Києво-Печерського монастиря.

 “…численна і найдавніша книгозбірня, зібрана і збагачена великим князем Київським Ярославом Володимировичем і збережена в печерах від усіх ворожих нападів і руїн, але нині,… серед добробуту і тиші полум’ям пожерта. В ній зберігалось багато тисяч рукописних і всіляких дорогоцінних манускриптів, писаних різними мовами, і багато з-поміж них такими, що й ученим тодішнім мужам не були відомі, а особливо всі записки й документи щодо історії правління слов’янських племен та царів стосувались” (“Історія Русів”, ст.303-304, вид.1956 p.).

♠1721 р.          Наказ про цензурування українських книжок.

Накладено штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книжки “не во всем с великороссийскими сходные”.

♠1755, 1766,

1775,1786 pp. Низка заборон Синоду на друк українських книжок.

В результаті протягом другої половини 18ст. та першої половини 19ст. видавнича справа в Україні була спаралізована. Наприклад, у 1847 р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у 1848 –3,1849 – 2, 1850 – 1,1851 – 2,1856 – 5 книжок.

♠1759 р.          Розпорядження Синоду про вилучення зі шкіл українських букварів.

♠1769 р.          Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені російськими.

♠1769 р.          Синод Російської Православної церкви забороняє Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказує відібрати ті букварі, які вже були на руках.

♠1780 р.          Чергове спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що була однією з найбагатших бібліотек України.

♠1847 р.          Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками,

“не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству“.

♠1863 р.          Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою.

♠1895 p.          Заборона видавати українські книги для дітей, “… хотя бы по существу содержания и представлялись благонамеренными“.

На українській граматиці, написаній російською мовою, цензор зазначив: “Наивно было бы надеяться на дозволение печатать грамматику того языка, который не должен существовать”.

♠1892 р.       Наказ цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.

 ♠1894 р.        Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
 ♠1914 р.          Указ царя Ніколая II про заборону української преси.

♠1914 p.          Спалення російською військовою адміністрацією бібліотеки Наукового товариства ім.Т.Шевченка у Львові, заборона в Галичині й на Буковині всієї української преси.

♠2004 р.    Запровадження Урядом незалежної України податків на видання вітчизняних книжок. В результаті було зупинено книговидання на півроку і галузь відновилася тільки у 2006-му