Каїр: погляд книжника

books1

КНИЖКОВИЙ ТУРИЗМ

Якщо йдеться про історію книжки й літератури, то мало знайдеться на світі країн, що можуть позмагатися з Єгиптом. Це одне з місць (поруч із Шумером та Китаєм), де книжка зародилася як явище; твори давньоєгипетської літератури входять до числа найдавніших, відомих сьогодні людству. Та й сам стародавній Єгипет – немовби велетенська книга: писемні знаки тут усюди: на стінах пірамід і храмів, на скелях, на саркофагах, на різноманітних побутових речах, навіть на черепках та уламках каміння.
Всюди, куди єгиптянин кидав свій погляд, лишав він свідоцтво свого буття на землі – ієрогліфи. Саме мешканці долини Нілу винайшли папірус – дешевий, зручний і довговічний матеріал для писання, що поступається своїми якостями лише паперу. Були єгиптяни й ненаситними читачами – навіть потойбічного життя не уявляли без читання і на той світ брали з собою книжки, насамперед, славетну «Книгу Мертвих». Саме в Єгипті, в Александрії, знаходилася найбільша бібліотека Стародавнього світу. Християни-копти, яких часом звинувачують у її знищенні, також полюбляли читати. Про це свідчить дивовижна знахідка у 1945 р. цілої бібліотеки в Наґ-Хаммаді – зібрання, де християнські апокрифи сусідили з гностичними текстами та творіннями античних філософів; найцікавіше, що все це було перекладене коптською мовою. Іще одне славетне зібрання booksellers2манускриптів – Каїрська Ґеніза, де було знайдено, між іншим, відомий лист київського іудея–хазара Х ст. Саме тут, на теренах Єгипту, був зроблений перший переклад Книги книг, Біблії – Септуагінта. Саме в столиці Єгипту – Каїрі – побачило світ видання Корану, яке стало взірцем для всіх наступних видань. По єгипетській землі ступали, її оспівували Шатобріан і Нерваль, Ґюстав Флобер і Володимир Соловйов, Андрій Бєлий і Леся Українка. Тут народився і творив Наґіб Махфуз – перший і поки що єдиний в арабському світі лауреат Нобелівської премії з літератури.
Усього цього більше ніж достатньо, щоби слово «Єгипет» змушувало сильніше битися серце кожного бібліофіла або й просто аматора красного письменства. Отож, можете собі уявити мої почуття, коли я вирушав до Каїру. Хоча подорож моя була короткою, і я лише побіжно ознайомився з його книжковими скарбами, це знайомство не зрадило моїх очікувань.
Хоч як банально це звучить, Каїр нагадує величезний східний базар. Усюди щось продають – сувеніри, фрукти, путівки на екскурсії до пірамід; на кожному кроці пропонують щось купити, зазивають бодай поглянути на товар. Тут є все, чого забажаєте, у тому числі – книжки. Чи не перше, що побачив я у Каїрі, – величезні розкладки газет і журналів просто на тротуарі. Їх багато навіть у центрі міста. Це видовище ще більше надає місту схожості з базаром. Звичних для нас яток із пресою тут узагалі не існує. І всюди, де продають пресу, поручbooksellers3 зі стосами «Middle East Times» та «Al-Ahram Weekly», «Wall Street Journal» і «Le Figaro» акуратно розкладено книжки – переважно арабською. На одній із розкладок на чільному місці красувалася книжка з портретом Л. Толстого. З сусідньої обкладинки на великого письменника розгублено дивився Гітлер. Що ж, як на мене, таке поєднання свідчить принаймні про широту інтелектуального виднокола каїрців.
Але справжні книжкові базари – то зовсім інша річ. Найвідоміший із них знаходиться в Езбекії – колись розкішному парку, нині, на жаль, майже знищеному. Букіністи розташувалися у його східній частині. Цей базар виглядає, як ряди однакових маленьких, охайних білих крамничок, прикрашених різьбою в національному стилі й золотими арабськими написами. Їхні віконця, наче вікна гаремів у старі часи, закривають примхливі дерев’яні ґрати – машрабія. Вранці поміж ними блукають лише зграї бездомних котів, що насолоджуються тут цілковитою свободою. Ближче до обіду, проте, заґратовані двері починають одні за одними відчинятися, і кожна з крамничок виявляється книжковою печерою Алі-Баби. Хоча базар відносно невеликий, та щоб оглянути всі його скарби, не вистачить цілого дня. У цих яскинях можна знайти і зачитані детективи, і справжні раритети. Як годиться, кожна крамничка має свою спеціальність: деякі спеціалізуються на арабських книжках, деякі – на англійських чи французьких; тут можна знайти легке чтиво, там – релігійну або наукову літературу. В деяких ятках великий вибір словників – усіляко-арабських та арабсько-всіляких, серед яких на помітному місці стоять арабсько-російський та російсько-арабський словники, видані в Москві. На жаль, арабсько-українського словника немає. І не тільки тут. Будемо сподіватися, поки що.
Базар в Езбекії – не єдиний. Ще один, не згаданий у путівниках, трапився мені в несподіваному місці – під естакадою біля станції метро «Саїда Зейнаб». Він також складається з маленьких яточок, більше схожих, проте, на шафки. Перед ними на столиках – стоси книжок. Панує арабська мова – чужі тут не ходять.
У пошуках книжок варто завітати й до коптського кварталу. Він так глибоко вріс у землю, що в нього треба спускатися по сходах, наче до льоху. Його по-середньовічному вузенькі вулички схожі на книгарню просто неба. Книжки просто розставлені на стендах, що притулилися до кам’яних стін по обидва боки вулиці. Тут ви знайдете усе про коптів і християнство в Єгипті, а також про фараонів, піраміди, священних котів і тому подібні речі. Усе в доброму стані, кожна книжка дбайливо загорнута в поліетилен, і все – майже виключно європейськими мовами. На жаль, книжки коптською мовою – нині рідкість. Мені вдалося знайти лише «Новий завіт» у книгарні Коптського музею та Літургію св. Василія Великого в одній із церков.
До речі, про музейні книгарні. Крім базарів, базарчиків і вуличних розкладок є в Каїрі, звісно, й книжкові крамниці. Туристам насамперед трапляються ті, що працюють при музеях. Хоча в них порівняно високі ціни, але й асортимент доволі різноманітний. Наприклад, в Єгипетському музеї можна придбати не лише каталог чи альбом зі світлинами музейних експонатів, а й підручник давньоєгипетської мови з докладним поясненням, як каліграфічно писати ієрогліфи. Серед іншої сувенірної продукції виділяється настінний календар із зображеннями мумій – по одній на місяць. Готам, певне, сподобається.
american cult.center copyЯкщо ж казати про великі крамниці, то в першу чергу слід згадати книгарню Американського університету. Вона користується найбільшою популярністю в іноземців. Ця крамниця знаходиться в центрі міста й має доволі дивні правила: відвідувачів змушують пройти спочатку крізь магнітну рамку, просвічуючи рентгеном сумки, наче перед посадкою на літак; мало того, ще й вимагають залишити посвідчення особи, яке віддають лише на виході. Зате, коли ці не надто приємні процедури завершено, ви опиняєтеся в просторому, але затишному приміщенні, серед шаф, заповнених книжками. І тут ваші очі розбігаються, бо такої кількості книжок про Єгипет, зібраних в одному місці, вам, певне, ніколи не доводилося бачити: і дорогі альбоми, і наукові праці, і навіть рецепти давньоєгипетських страв… А є ще й другий поверх, де можна знайти все необхідне для вивчення арабської мови – хоч літературної, хоч місцевого діалекту. Одне слово, це мрія кожного єгиптомана. Саме в цій крамниці, між іншим, я знайшов добру мапу Каїра. Взагалі Каїр у цій книгарні – це окрема тема: тут чудовий вибір путівників по цьому фантастичному місту, де описано мало не кожну вуличку чи будівлю. Звісно, багато представлена і художня література. Любителів європейської класики неодмінно приваблять подорожні нотатки Флобера – великого знавця єгипетських лазень і борделів, або Жерара де Нерваля, який, схоже, від непомірного споживання гашишу не міг відрізнити галюцинацій від реальності. Ті, кого цікавить сучасна єгипетська література, звернуть увагу на романи нобелівського лауреата Наґіба Махфуза або роман Аль-Асуані «Дім Якубяна», де повсякденне життя Каїра показане через долі мешканців одного будинку. Любителям історичної фантастики в дусі У. Еко може сподобатися роман «Арабський кошмар», написаний Робертом Ірвіном, відомим спеціалістом із середньовічного Єгипту.
Книгарня Американського університету має чотири філії в різних частинах міста. Але книжки європейськими мовами, насамперед англійською, продають і в інших крамницях – таких, як «Шурук», «Англо-єгипетська книгарня», «Диван» тощо. Отже, щоби насолодитися принадами книжкового туризму в столиці Єгипту, не обов’язково знати поки що екзотичну для нас арабську мову. І варто пам’ятати, що сувеніром з берегів Нілу може бути не лише мініатюрна піраміда або скарабей, але й книжка. До того ж усі кам’яні божки чи скарабеї, яких пропонують туристам, поза сумнівом, фальшиві. А от книжки – справжні!

Іван Шехзаде