«Руді тексти»: анатомія успіху

Коли знайомий запропонував мені переписати фотографії з фестивалю «Руді тексти» на диск, бо, «може, через 20 років, коли фест буде мегамасштабним, ці перші знімки матимуть високу ціну», — до мене остаточно дійшло, що ми влипли. Чи врубалися — в історію, авжеж. Досі все, що відбувалося 9 та 10 серпня (а для мене — увесь попередній місяць) в дендропарку «Дубова Балка» здавалося чудернацьким сном. Та крапка над «і» таки поставлена: перший фестиваль сучасної поезії «Руді тексти» став безпрецедентною подією в культурному житті. Як мінімум — Кривбасу.

 


Від «рыжих» до «рудих»

 

— Як його назвати, щоб і поетично, і по-криворізьки? — я міркувала вголос, запропонувавши два варіанти, які безславно забулися.
— Давай «Рыжие тексты», — відповів Макс.
— «Рыжие» — тобто, «руді»?.. «Руді тексти», а що, це саме воно, саме те!
Так поетичний човен отримав ім’я, котре й досі на устах в усіх, хто повірив нам із Максимом Кабіром і прийшов-приїхав у дендропарк «Дубова Балка» 9 і 10 серпня.
Місце визначило успіх, бо дендропарк — один із найколоритніших, найісторичніших і найенергетичніших куточків Кривбасу. Цей шматок великої Дубової Балки збережений зусиллями ентузіастів із «Клубу любителів природи «Саксагань», і насамперед Василем Білоусовим, нащадком славного діда Білоуса з книжки «Джерела рідної землі». На пропозицію провести фестиваль у Балці Василь Васильович по телефону сказав тверде «так», і… взявся за лопату. За кілька днів, коли я прийшла, щоб обговорити плани, у дендропарку вже була облаштована тераса-амфітеатр, яка визначила особливу, еллінську атмосферу фестивалю. Слово «успіх» уже тоді було написане на кожному листочку і камені дендропарку.
А далі діло пішло-поїхало. Швидко були написані листи до керівництва та профкому Криворізького залізнорудного комбінату і отримано їхню згоду, а також в режимі усного звернення пообіцяв підтримку найлюдяніший народний депутат України (трьох скликань!) від Кривбасу Вадим Гуров. Нічим іншим, окрім як Божою допомогою, я не можу пояснити легкість, із якою вдалося знайти кошти на фестиваль.

Від Клена до Невиліковної через патріархат

 

Фестиваль — подія більш, ніж бажана. Провести у Кривбасі захід, «що виявив би сил його безмірність» давно мріяла я, Кабір хотів привезти сюди поетичних геніїв, із якими познайомився на численних літфестивалях. Усі, кому Максим дзвонив, радо відгукнулися на пропозицію приїхати, і загітували своїх друзів. Так 9 серпня у Кривому Розі опинилися запоріжчани Влад КЛЬОН і Сашко ТАТАРІНОВ (а з ними Олексій ВЕРТЕР), миколаївці Олексій ТОРХОВ та Надія АГАФОНОВА, киянин Валерій САЗОНОВ та севастополець Павло СУХНО. (Як потім з’ясувалося, усіх їх Кабір залякав читанням віршів у кар’єрах, шахтарськими вечерями з сивухою і салом. А мене ще бентежила напруженість їхніх поглядів, коли вийшла їм назустріч у шахтарській робі і касці…)
— Що за патріархат?! — обурилася я, і написала список криворізьких поетес, які мали явити прибулій силі красу поетичного слова Кривбасу. Тетяна МЕЛІХОВА, Інна ДОЛЕННИК та Тетяна КОШЕЛЬ. Кабір погодився і вписав іще Інну ЄСІНУ. За кілька днів додалася НЕВИЛІКОВНА. Врешті решт, краса наших поеток і сила їхніх поетів не чергувалися, як ми з Кабіром задумували, — домна гарячої глядацької симпатії прийняла руду їхніх текстів і видала потужний сплав. Єсіна стала потрясінням, Невиліковна — відкриттям, і це теж — наш спільний успіх.

 

Руді родзинки

 

Тим, хто любить виколупувати з паски родзинки, а потім доїдати м’якуш, не треба пояснювати, яке значення мав для фестивалю «Руді тексти» виступ гурту «Кафедра зеленої музики». За кілька годин до початку він ледь не зірвався через раптову хворобу художнього керівника, але глядачі таки почули шалений вокал Віти Пєрєвєрзєвої, філігранну майстерність соло-гітариста і дужі тексти Валерія Карча.
Посвячення поетів у шахтарі стало для багатьох несподіваним, а сам процес виявився живописним. Прибулі «віршомази» (дочитайте до кінця, перш ніж образитися) живописали на акварельному папері своєю рукою, зануреною у вивезену з 1465-метрового горизонту мачмалу — суміш рудного пилу і води. За мачмалу учасники і глядачі скупали в оплесках найкращого прохідника Кривбасу Дмитра Бойка. А посвячені в шахтарів поети полегшено зітхали, коли бачили, що руда муляка майже без сліду змивається господарчим милом у помивочній під калиновим кущем.
Логотип фестивалю, народжений у спільних творчих муках Альони КЛЬОНОВОЇ та Анни ХОТИНЕНКО, бюлетені для голосування за учасників конкурсу експромтів на задані теми (гроші, поїзд, Кривий Ріг), купівля книжок практично з рук авторів і автографи на місці, голосування грішми під час слему (артистичного виконання власних віршів) і обсипання ними переможця — це теж родзинки. Втім, їх неможливо “виколупати із паски”, бо забути вірші Татарінова, Торхова, Сухна, Кльона, Єсіної та інших, мабуть, уже не вдасться. Невипадково найкращими експромтами визнано вірші Інни Доленник, а у фіналі слему Невиліковна поступилася Павлові Сухну — все діялося відкрито, тож публіка оцінила цю чесність.

Оцифровані підсумки

 

85 осіб зареєструвалися на фестивалі «Руді тексти» в перший день його проведення.
40 надрукованих бюлетенів для голосування в конкурсі експромтів «3 на 23» (три теми на 23 години) не вистачило для всіх присутніх на заході другого дня — лічильна комісія опрацювала 42 бюлетені (два саморобні, але непідроблені).
465 балів отримала переможниця конкурсу експромтів, криворожанка Інна Доленник.
214 гривень і півкіла дріб’язку заробив переможець слему севастополець Павло Сухно.
Вдвічі більше першокласних літераторів, ще рудіші тексти і насиченішу фестивальну програму обіцяють на фестивалі «Руді тексти-2009» організатори — Максим Кабір та автор цього матеріалу, журналістка телеканалу "Рудана"



 

Ольга Хвостова